В своем рассказе «Бежин луг» И. С. Тургенев изобразил незатейливую жизнь крестьянских ребятишек, которым с раннего детства приходилось много трудиться взрослым. Они были лишены беззаботного счастливого детства, но, несмотря на все жизненные трудности, им удалось сохранить своих душах веру в чудеса, сказки.
Заблудившись в лесу, охотник попросил местных мальчишек-пастухов переночевать возле их костра. Те согласились, и герою удалось подслушать их мистические истории о леших, русалках, утопленниках. Автору удалось очень живо изобразить характеры пятерых мальчиков. Так, настоящим заводилой среди них был Федя, сын зажиточного крестьянина. Неказистый внешне Павел обладал стальной волей. У Кости была необычная внешность и задумчивый взгляд. Ильюша знал множество легенд, сказок, поверий. Самым же тихим среди ребят был Ваня, которому едва минуло семь лет. Мальчики искренне верили во все страшные истории, которые рассказывали друг другу. Для них это было своего рода забавой, развлечением, на которые их трудовая крестьянская жизнь была не слишком щедра
Объяснение:
Твір-роздум. Мамина пісня колискова
Мама… Найдорожча людина в житті кожного з нас. Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Колискова пісня! Скільки їх створив народ! Кожна мама має свою улюблену колискову пісню:
Будуть пташки прилітати
Та й будуть співати,
Дитиноньку малесеньку
Будуть присипляти.
Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого! Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя. Вслухаєшся в мелодії колискових пісень і одразу уявляєш собі лагідне, втомлене обличчя матері, яка схилилася над своїм немовлям, бачиш лукаве личко, яке покліпує оченятками, з усіх сил намагаючись не заснути, щоб дослухати мамину пісню про сон-дрімо ту, про котика-котка, про чарівних птахів, про зозуленьку, про місяця-місяченька.
Ой ну, люлі, люлі
Налетіли гулі,Коли м'який, ласкавий тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі —
Тоді я чую неньки колискову.
Або:
Мене там мати сповивала,
І сповиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
А яка чудова "Колискова" у Лесі Українки:
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Линув до нас
Спи ж мій малесенький,
Пізній-бо час.
Не обійшли увагою цей жанр і композитори: мелодіями колискових пісень захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колесса, К. Квітка.
Повиростають діти, покинуть батьківську домівку, полинуть у світи, будуть у них свої діти, посріблить їм скроні сивина, але назавжди бринітиме у їхніх душах найніжнішою мелодією чарівна, сповнена безмежної любові і ласки, мамина колискова пісня, в якій і радість, і біль, і тривога, й надія, і найсвятіша любов материнська:
Дні дитинства, наче плин води…
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди!
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитину дарувать:
"Подаруймо сонки-дрімки,
Сонки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки…"
Колискові здавна привертали увагу письменників і поетів. Всі вони зростали під материнську колискову пісню. І чи не саме ця колискова вклала в їхні душі спроможність творити, чи не сила материнської пісні проросла пагінцями поетичного таланту:
В японских поезиях не задумиваються над смыслом. Главное чтобы звучало, в русских же есть и самим и рима