Ідея служіння народові і свободи є головною у творі "Прометей". Головний герой не послухався велінню старших і могутніших богів, а зробив як підказувало йому його серце- навчив людей виплавляти залізо, займатися мисливством, будувати хати, а найголовніше він дав їм вогонь-як символ просвічення, виходу з блукання темрявою. І коли Зевс дізнається, що Прометей його знову не послухався присуджує йому жорстоку кару-прикувати його до гори, і хай кожен день його печінку клює орел, або яструб. Звичайно Прометей , як бог не помирає, але це йому приносить біль, який він має щодня терпіти. І кожен день коли прилітає яструб герой ставить до себе питання "Хіба ж я щось погане зробив? За що мене покарано, за те що людей навчив?" Але попри всі вагання, і докори сумління Прометей гордо і сміливо з відвагою знає , що правда на його стороні, що все що він зробив для людей є добрим, його хоробрий і відважний дух не зламати.
Объяснение:
1) Потому что он не хотел расстраивать свою любимую жену таким печальным известием.
2) Этот факт, в свою очередь, характеризует его, как человека заботливого.
3) Он сначала был очень печален, а потом забыл о причине своего горя.
Затем, узнав от своего сына, что пришло время платить долги, Берендей опять становится печальным и льет горькие слёзы.
Царь был печален — он все дожидался; вот при́дут за сыном;
Днем он покоя не знал, и сна не ведал он ночью.
Время, однако, текло, а никто не являлся. Царевич
Рос не по дням — по часам; и сделался чудо-красавец.
Вот наконец и царь Берендей о том, что случилось,
Вовсе забыл...
«Батюшка царь-государь, — говорит он, — со мною случилось
Чудо». И он рассказал о том, что видел и слышал.
Царь Берендей побледнел как мертвец. «Беда, мой сердечный
Друг, Иван-царевич! — воскликнул он, горько заплакав.—
Видно, пришло нам расстаться!..»
4) Я отношусь к царю Берендею с жалостью, т. к, он случайно, сам того не ведая, пообещал хитрому Кащею своего сына. Царь очень печалился из-за этого, в одиночку перенося свое горе.
Объяснение:
сори если не правельно , я старался