Написати твір-роздум на одну із тем: 1." Шанс в житті людини" 2. "В житті завжди є місце подвигу" ( за творами О.Генрі, Р.Акутагави, Г.Уеллса). 10-12 речень. Обов'язково приклад із твору. Можна цитату *
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
Минский-гусар,ротмистр из повести Пушкина"Станционный смотритель",тот,кто увёз дочь станционного смотрителя без его благословления в Петербург.Минский описан автором как военный с чёрными усиками.,чёрными кудрями,гордой осанкой и буйным нравом,он выталкивает отца Дуни взашей,когда тот приезжает к ней в Петербург.Оскорблённый и огорчённый отец уезжает вскоре к себе на станцию,где вскоре спивается от горя.Минский представлен в повести как разлучник и подлец,который порочит честь настоящего офицера.
Праздник, связанные с ним поверья, его особая атмосфера вольности и веселья выводят жизнь из её обычной колеи и делают невозможное возможным. Рядом с реальными персонажами (Головой, свояченицей, Чубом, Левко, Ганой, Оксаной, Вакулой и другими) действуют фантастические существа (ведьма, черт, утопленница, мертвец). Сказочные происшествия (полёт Вакулы на черте, украденный чертом месяц, собранные ведьмой звезды) вводятся в повествование как самые обыкновенные. Границы между реальным и фантастическим миром оказываются размытыми: то ли во сне, то ли наяву происходит диалог Левко с панночкой… Переодевания, мистификации, развенчания, во множестве встречающиеся в этих повестях, придают реальным событиям черты ирреальных, странных, необъяснимых, фантастических. И напротив, совершаются события, которое вначале кажутся невозможными, неисполнимыми (посещение Вакулой царского дворца, заполучение им «черевиков» самой государыни, свадьбы Вакулы и Оксаны, Левко и Ганны).Трудно провести границу между реальностью и фантастикой, настолько они переплелись между собой, они дополняют друг друга. Трудно представить себе одно без другого. Между ними нет грани, да и наверное, ее не может быть.
ответ:Твір роздум про життя людини
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.