Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного (наділення тварин і рослин рисами людського характеру називається алегорією) змісту.
Будова байки: вона складається з двох частин – оповіді (тут розгортаються події) та моралі (тут автор робить повчальний висновок).Байка належить до ліро-епічних жанрів літератури. В одному творі є й епічні елементи (розповідь про події, тобто сюжет, персонажі), і ліричні (емоційність, віршова форма, у моралі виявляється ставлення у прямій мові автора до учинків чи героїв).
Объяснение:
надеюсь поймёшь
Да, мне нравится характер этого персонажа...Робинзон Крузо это весьма трудолюбивая, смелая, сильная, смекалистая личность. Он был обычным человеком. Но спустя 27 лет проживания на острове стал более сдержанным и закаленным. Робинзона Крузо можно использовать, как эталон настоящего мужчины, который не должен терять хватку. В произведении очень много примеров того, что может сделать человек, имея непоколебимую волю и целеустремленность. Ни одно испытание не смогло сломить характер Робинзона. Он бросил вызов обстоятельствам и победил их. Он доказал, что человек сильнее природы.
На цій думці я раптом виявив, що вже вкотре, напевно в сотий, перетинаю кімнату з одного кута в інший. Посміхнувшись, я глянув у дзеркало. На мене дивилися втомлені почервонілі очі, обвисле обличчя, щільно стиснуті губи і насуплені брови. Начебто я, але не зовсім... Я знав себе завжди життєрадісним,веселим і енергійним, а тут... я спробував посміхнутися, але посмішка вийшла якась вимучена. Ні! Досить! Треба було розвіятися, і я, надівши туфлі, схопивши плащ і легкий шарф, вискочив на вулицю.
Весна! Виявляється вже весна! Сніг вже майже весь зійшов, на відкрилася сірій землі проглядала зелена трава, весело дзюрчали струмки і цвірінькали горобці. Сонце не було, зате був легкий вітерець, і я, обмотавши шарф навколо шиї, поспішив по вулиці, подалі від проблем і турбот.
Світ навколо змінився з того часу, як я останній раз його бачив. Точніше, помічав, бачив-то я його кожен день; а ось чи звертав я на нього увагу... Місто було досить брудним, не буду перераховувати весь той спадок, що залишає нам зима, і запорошеним... Пил був скрізь, на старій сухій траві, на торішньому листі, на стовбурах дерев, асфальті і стінах будинків... Місто вимагало генерального прибирання, але його старий костюм, що поносився, здається, ніхто і не збирався оновлювати. Лише подекуди робилися жалюгідні спроби привести в порядок невеликі ділянки території, залишаючи решту на літо, виросте трава, прикриє срамоту, решта Змиє дощ і зійде... Мабуть люди підсвідомо відчували, що прибирання це теж робота, а раз робота, значить рабство...
Я зупинився... Попереду йшла вона... Легке плаття, не по погоді, ДО РЕЧІ, ледь майоріло на вітрі. Але не її Літнє плаття з короткими рукавами, не її відкриті красиві ноги, і навіть не те, що вона йшла босоніж, привернуло мою увагу. Була деяка дивина в її ході, вона ніби пританцьовувала на льоту... Її маленькі ступні, здавалося, не торкалися землі одного сантиметра, хоча точно стверджувати не беруся. Тонкі кисті рук робили легкі ледь помітні помахи, в такт мелодії, чутної їй одній.
Объяснение:
ХВАТИТ?