Відповідь:
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
2)место действия четко определены в конкретных названиях.
3)
былины - эпические песни об событиях киевской руси ( ix - xiii которые переосмыслены и легендаризовани согласно представлениям и идеалам древних людей. их исполняли народные певцы - гусляры, скоморохи, а также кобзари. в результате татаро-монгольского нашествия в xiii - xiv вв. былины были занесены в далекие, окраинные земли княжеского государства, распространились на урале и в сибири. впоследствии былины потеряли песенную основу.
Объяснение:
Лидия Михайловна решилась играть с учеником в "замеряшки", чтобы доказать, что учитель прежде всего человек, такой же человек, как и все, и может иногда себе позволить подобное, и, конечно же, из жалости к мальчику, ведь честно выигрываю у неё в замеряшки, мальчик чувствовал, что это его деньги, свои, заработанные. Лидия Михайловна поступила очень честно и самотверженно. Учительница поддавалась мальчику, рассказчик это прекрасно видел. Поэтому он пристально смотрел за игрой, он не хотел , чтобы ему давали деньги из жалости. Мальчик боялся прихода директора, соседа Лидии Михайловны, Василия Андреевича.