Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка буде корисним для всіх, хто вивчає цей твір і хоче краще засвоїти тему.
Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Проблематика
життя і смерті
миті як частини вічності
сенсу щастя людини
порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Символічні образи
поле (символ свободи, життя, народження й росту);
ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя);
комашки (символ відсутності обмежень і правил);
зелені мушки, ворон (символ смерті)
кордон (символ межі між життям і смертю).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Композиція
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена до терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)
у селі облава — панна у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)
живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілу ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).
Сюжет
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.
Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого.
Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко ться доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метелики», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки:
«Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так:
«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».
Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:
Пророк» — стихотворение А.С.Пушкина, написанное им в Михайловском, в 1826 году. Эта работа — важная поэтическая декларация, которая прямым образом отражает представление, взгляд автора на призвание поэта.Главная тема стиха – это тема поэта и поэзии, тема высокого назначения поэта. Жанр поэтической работы – легенда. В основе стихотворения лежит аллегория: поэт – пророк.В стихотворении «Пророк» А.С. Пушкина говорится о качествах, свойствах, которыми должен обладать поэт в сравнении с обычным человеком, чтобы полностью оправдать высокое назначение поэта. Если в других поэтических работах, говоря о миссии поэзии и поэта, Александр Сергеевич использует аллегорически образы античной мифологии (Аполлон, Парнас…), то здесь он обращается к библейской мифологии. В этом произведении: не поэт, а пророк, не Аполлон, а бог, не муза, а шестикрылый серафим (то есть ангел). Посланник бога, серафим, преобразует природу человека, чтобы сделать из него поэта (пророка). И открываются у человека глаза («зеницы») – он всё видеть и понимать, глядеть на солнце, подобно орлу. Он узреть, как в небе летают ангелы, и растёт трава. Всё это чуткое и мудрое понимание и осознание реальной действительности невозможно передать обычной речью – «и празднословной и лукавой». И серафим вручает поэту вместо языка жало мудрой змеи; а вместо обыкновенного «трепетного сердца» он вкладывает ему в грудь «уголь, пылающий огнём».Ведь только в изменённом состоянии, на накале чувств поэт готов творить создавать высокие произведения. Но дело не только в полном преображении. Должна быть цель, высокая цель, во имя чего творит поэт, которая придаст смысл работе, и истинное содержание всему тому, во что он так глубоко верит; и верно видит, слышит, чувствует, и умеет передать словом. Такая «цель» обозначена, как «бога глас», обращенный к «пророку» и призывает его «жечь сердца людей» своим мудрым словом («глаголом»). И демонстрировать людям подлинную, без украшательств, правду жизни.Этот образ пушкинского поэта-пророка восходит к поэтике декабристов. Безусловна и связь между состоянием Пушкина, горестно пережившего в Михайловском весть о казни своих друзей и товарищей, и его работой «Пророк». Ведь это стихотворение увидело свет осенью 1826 года, после безжалостной расправы над декабристами.Проводя анализ стихотворения «Пророк» и сравнивая его с другими поэтическими декларациями, можно сказать, что это творение автора крайне принципиально, так как в нём Пушкин отстаивает ведущую роль искусства. «Жечь глаголом» сердца людей – вот истинное предназначение поэта-пророка, не оставаться в стороне, реагировать на происходящее в обществе.Быть настоящим поэтом – это значит нести людям подлинную, верную, неприкрашенную правду жизни, откликаться на злобу дня, понимать, что происходит в жизни и что тревожит людей. Поэт-пророк – выше обыденного.Какие средства поэтической выразительности использует автор? Метафоры – «неба содроганье», «глаголом жги сердца людей»; эпитеты – «жало мудрыя змеи», «язык празднословный», «духовной жаждою томим»; сравнения – «как сон», «как труп в пустыне я лежал», «отверзлись вещие зеницы, как у испуганной орлицы»; старославянизмы – «зеницы», «персты», «внял».Образ пророка связан и с господством библейского стиля в стихотворении «Пророк»: «божественный глагол», «шестикрылый серафим», «персты легкие» и т.д. Такого обилия церковнославянизмов мы не обнаруживаем ни в одном из стихотворений Пушкина. В этой поэтической работе главенствует не только библейская образность и лексика, но и торжественно-суровая интонация речей пророка, а также небогатый библейский синтаксис малых предложений. Список признаков и свойств ясновидения пророка построен по принципу нагнетания интонации в предложениях, он гипнотизирует господством лаконичных фраз. Анафорическое библейское построение периода с союза «и» вносит эмоциональную напряженность. Анафоры: строки начинаются с союза «И» 16 раз. Стихотворение написано четыхстопным ямбом без деления на строфы.В «Пророке» передана языковая система Библии. Есть «библеизмы», использующиеся в русской поэзии со времен Ломоносова и Державина.Проводя анализ стихотворения «Пророк», мы понимаем, что по своему построению – это монолог, ему присущ торжественный ораторский стиль.Среди лирических произведений Пушкина «Пророк» занимает особое место. В непростых условиях гнетущей и мстительной реакции он подтверждал правоту взглядов казненных, провозглашал верность идеалам декабристов.
Моя страна, мой край родной, среди лесов лежит зелёных, в стране моей, одной такой, как корабли на морских волнах летят неведомой стрелой, и Русь мне радостью наполнят. Моя страна самая большая и великая, мой край самый красивый и необыкновенный. Я знаю самые красивые леса и самые красивые реки, нежный изгиб которых волнует сердце. Широкие поля зовут бежать, но их не охватить взглядом. Моя страна самая великая на свете, в ней жили и творили Пушкин, Лермонтов, Толстой, Глинка, Чайковский. Моей страной управляли самые великие цари - Николай Первый, Александр Второй и Александр Третий. И пусть моя страна ошибалась, попадала на неправильную дорожку, она самая лучшая, самая прекрасная, единственная. Моя любимая Россия.
Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка
Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка буде корисним для всіх, хто вивчає цей твір і хоче краще засвоїти тему.
Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Проблематика
життя і смерті
миті як частини вічності
сенсу щастя людини
порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Символічні образи
поле (символ свободи, життя, народження й росту);
ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя);
комашки (символ відсутності обмежень і правил);
зелені мушки, ворон (символ смерті)
кордон (символ межі між життям і смертю).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Композиція
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена до терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)
у селі облава — панна у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)
живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілу ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).
Сюжет
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.
Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого.
Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко ться доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метелики», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки:
«Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так:
«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».
Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:
«Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив».
Объяснение: