СОМКО
А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося. Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку, так Васютинцям і звадливо. Отак зітнуться, да й до шабель. Сомко собі чоловік-дрямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сот-нягу чи дві червоних на рясу. А Сомко, знаєте самі, доводиться Юрусеві дядько, бо старий Хміль держав уперве його сестру Ганну; так він і не злюбив, що чура орудує небожем. Да ото раз, як з'їхалась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
А Сомко, знаєте, який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане,— до Юруся,— старого пса непристойно мішати в нашу компанію...»
Іванець Брюховецький
Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!
“Вересовий трунок” відгук
Мені балада “Вересовий трунок” дуже сподобалася. Балада відображає сміливість, мужність і відвагу людей різного віку. Балада про те, що потрібно зберігати таємницю і не видавати, тим більше ворогові, навіть ціною власного життя. «Вересовий мед» – балада про мужніх і волелюбних людей. Колись давно в Шотландії жив легендарний народ пікти. Вони вміли варити вересковий мед. Проте мирна робота пиктів була перервана: король шотландський пішов на них війною, знищивши майже всіх. Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудовий мед ніхто не варив, так як разом з пиктами загинула і таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав шотландський король по Вересовій землі похмурий і незадоволений. І раптом королівський васал в щілині між каменем знайшов двох пивоварів. Це були пікти – батько і син. Король, зневажливо подивившись на них, говорив, звертаючись до батька, що він сина і себе врятує, якщо відкриє секрет приготування напою.
Але не злякалися суворого вельможі маленькі пікти, тому що поклялися повік берегти таємницю. В останній раз подивилися вони на червоний верес, морську безодню, яка вирувала внизу під ними, і батько сказав королю: Не смію я честь продавати, коли в очі дивиться син. Схопили хлопчика воїни і, розгойдавши, кинули тіло в морську безодню. Загинув мужній хлопчик, а батько його промовив: «Смерть мені не страшна, і таємниця Вересового меду помре зі мною.» У цій баладі Роберт Льюїс Стівенсон уславлює волелюбність, мужність нескореного народу, який готовий померти, але не скориться жорстокому і свавільному правителю.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidguk-na-baladu-veresoviy-trunok/
Объяснение:
Организация "Молодая Гвардия" внесла неоценимый вклад в победу над фашизмом. Молодая Гвардия действовала в Луганской (Ворошиловградской) области, которая была сформирована при Хрущёве (рук. ВКП(б) Украины в 1938 году). Хрущёв нарезал земли Украине, и руководил Украиной так, что все основные репрессии 1938 на Украине закончились после отзыва Хрущёва в Москву, в то время, как назначения Л. Берия (конец ноября 1938) резко уменьшило волну репрессий, организованных по большому счёту, мировым правительством и западными спецслужбами. Большая часть казней была совершена при руководителе НКВД Ежове, в 1937 году.
Объяснение: