Повесть содержит демонологический пласт. Так, в одном из эпизодов Трёч произносит магические заклинания, а через какое-то время Грандицци, знакомый Трёча, называет его «мой мудрый друг Астарот», а Трёч в свою очередь называет его Бегемот. Впрочем, Тиму Трёч объясняет, будто бы они с Грандицци являются членами «Клуба Ваала» и иногда называют друг друга шуточными клубными прозвищами.
Писатель награждён медалью Ганса Христиана Андерсена — Нобелевской премией для детских писателей (1968). Из-под пера автора вышла также и литературоведческая книга: «Наивность и понимание искусства. Мысли о детской литературе» (1969), а также песни, радиопьесы, телесценарии и переводы на немецкий с различных языков.
Объяснение:
Минуло багато років з тих пір, як цивілізація остаточно загинула. На думку більшості жителів міста, їх цивілізацію згубило минуле. Хлопчик Том - серед людей, які зібралися на площі для того, щоб знищити картину "Мона Ліза". У натовпі говорять про те, що з'явиться ще людина, у якої душа лежить до красивого, і вона поверне стару цивілізацію. Том побачив жінку на картині, вона зворушила його, і він не може плюнути в неї. Натовп кидається до картини і приймається рвати її на шматки. У Тома в руках виявляється шматочок полотна. Він приносить його додому і вночі розглядає його. На ньому зображена загадкова посмішка Мони Лізи. Він вражений.
У меня есть только так ...