Теорія мистецтва та естетичного виховання Шиллера
На відміну від Канте, у Шіллера інтерес до питань естетики більшою мірою був обумовлений сучасними йому соціокультурними чинниками, ніж завданнями створення завершеною філософської системи. Шиллера займають питання цілісної природи людини, тенденцій його еволюції, роздуми над негативними процесами втрати людиною своєї універсальної природи. Інтенсивний розвиток виробництва веде до диференціації функцій, перетворює людину на придаток машини, породжує феномен "часткового людини". Індивід в сучасному світі більш не здатний виступати як вільне і самодіяльне істота. Греку надавала форму всеоб'едіняющая природа, а сучасній людині - всераз'едіняющій розум.Первісне естетичне сприйняття завжди тягнеться до всього незвичайного, новому. У цьому виявляється ще грубий, неоформлений смак. Становлення людини як духовної істоти пов'язане з розвитком здатності насолоджуватися видимістю; саме ця здатність свідчить про вступ дикуна в людство. "Реальність речей - це їхня справа, а видимість речей - це справа людини, і дух, насолоджується видимістю, радіє вже не тому, що він сприймає, а тому, що він виробляє". Ця думка Шиллера була, безсумнівно, близька Канту.Оскільки твір мистецтва самої своєї природою мобілізує всі рівні психіки людини, актуалізує в процесі художнього сприйняття весь спектр його логічних, інтуїтивних, емоційних здібностей, остільки систематичні контакти з мистецтвом можуть до людині нівелювати викривленість своєї істоти, звести до мінімуму негативний вплив цивілізації. "Естетичне творче спонукання, - пише Шиллер, -незаметно будує посеред страшного царства сил і посеред священного царства законів третім веселе царство гри і видимості, в якому воно знімає з людини основи всяких відносин і звільняє його від усього, що зветься примусом, як у фізичному , так і в моральному сенсі "[2]. Краса, таким чином, є не що інше, як "свобода в явищі", тобто знову трактується як своєрідний прикордонний феномен, якому під силу чуттєво втілювати невимовні духовні сутності і, навпаки, конкретних образів і явищам повідомляти символічну невичерпність.
Объяснение:
1)Эпос сложился в 1 тысячелетии н.э.,при переходе восточно-финских племен от общинно-родового строя к классовому обществу. Литературно обработал и записал эпос "Калевала" Элиас Лёнрот,в 19 веке.
2)Эпос состоит из 50 магических древних рун.
3)Древние руны рассказывают обо всём на свете,что и где происходило, судьбы людей и народов,важные события.Магические знаки, чем написаны руны,повествуют о судьбах людей,чувствах,бедах и радостях людских.
4)Герои эпоса:кузнец Ильмаринен, злая старуха Лоухи,три богатыря Калевы,Старец Вяйнямёйнен-главный герой, первочеловек, бог Укко, красавица Кюллики,девочка невольница,чародей Лемминкяйнен.
Стихии эпоса-тьма-мрак,холод-мороз,ветер.
5)Страна Похъёла,царство мрака злой Лоухи-северная точка страны.Страна Калевала-светлая и добрая,южная точка страны.
6)Злая старуха Лоухи заказала женихам дочери сделать чудесную мельницу Сампо. Тому,кто выкует мельницу,она обещала отдать замуж дочь.
Мельница символически обозначает виды занятий людей-охоту,земледелие ,разведение коров и овцеводство.Сампо сделала бы могущественной старуху Лоухи,облегчив труд и увеличив свои богатства.
7)Работа кузнеца шла очень тяжело и долго.
"И мехи рабы качают,
Сильно угли раздувают;
Так три дня проводят летних
И без отдыха три ночи;"
Четыре раза кузнец переделывал свою работу,у него выходили лук, лодка, корова и плуг.Все имели изъяны,возвращали кузнеца в символизируя войны,завоевания,бесхозное разведение животных,расхищение чужого добра.Только с пятого раза кузнец выковал волшебную мельницу.
8)Старуха Лоухи обманула кузнеца,его высмеяли и отобрали Сампо,а самого выгнали из северной страны.Три богатыря Калевы отобрали мельницу,но она разбилась на тысячу кусочков,которые утонули в море.Иногда море выбрасывало на берег Калевалы кусочки волшебной мельницы,а мудрый старец видел волшебство осколков Сампо и радовался процветанию своего края.
РОГДАЯ
Объяснение: