Кохання
Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина і кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава і кохання, то переважна більшість вибрала б останнє.
Так що ж це таке — кохання? З цього приводу є багато думок і визначень. Звичайно це стан душі людини. Але це стан такої сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, який змінює людину фізично і духовно.
Але не всім людям від природи дано кохати. Дехто проживає життя, так і не пізнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Воно або є, або його немає, і примусити себе кохати ніхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навіть коли не чекаєш, навіть коли це тобі не потрібно. Це як мана, як раптове оп'яніння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає по-іншому бачити небо, квіти, зелень. Людина ніби в оп'янінні, емоції переважають над розумом. Кохання — це робота серця, емоцій, духу.
Дуже часто кохання буває одностороннім, і тоді воно перетворюєть ся на муку, причому ця мука теж найчастіше буває надзвичайної сили. У коханні налито не лише меду, а й отрути. Цікаво, що кохання ніби проходить кілька етапів, найчастіше три. Спочатку це платонічне замилування, романтика, квіти, музика. Пізніше — пристрасть, а потім — довіра, прив'язаність, спорідненість душ. Люди стають інколи ріднішими ніж брати і сестри по крові.
Звичайно, кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і неповторне. Та не всі розуміють, що воно не приходить саме собою, що потрібна ще й велика робота душі і серця. Кохання — це велика сила і натхнення, які рухають таланти, пробуджують здібності. Яке буде у людини кохання — залежить від культури, від виховання, від характеру. Дуже б хотілося, щоб кожна людина пережила це надзвичайне почуття, бо коли люди щасливі, тоді держава сильна.
Объяснение:
1. В 1850 году Достоевского отправили на каторгу в Омск. Именно этот сложный опыт и стал моментом зарождения идеи романа «Преступление и наказание». Позже Фёдор Михайлович писал брату: «Не помнишь ли, я говорил тебе про одну исповедь-роман, который я хотел писать после всех, говоря, что еще самому надо пережить. На днях я совершенно решил писать его немедля. Все сердце мое с кровью положится в этот роман. Я задумал его в каторге, лежа на нарах, в тяжелую минуту грусти и саморазложения...». Размышляя над романом, писатель собирался построить повествование в исповедальной форме от лица главного героя. Все тревоги, терзания, душевные метания, каторжный опыт должны были стать основой произведения. Но акцент ставился не только на глубоких личных переживаниях Родиона Раскольникова, но и на поведении и личностях других персонажей — сильных, поправших многолетние убеждения героя. Физическая утомлённость, сложная жизнь ссыльного каторжного не позволили приступить к произведению в Омске. Однако писатель уже хорошо обдумал сюжет будущего произведения. Не только преступление, не только наказание, а вся жизнь людей девятнадцатого века в её неприкрытой и, порой неприглядной, действительности: «Всё сердце моё с кровью положится в этот роман». Несмотря на то что замысел книги вынашивался несколько лет, основная мысль об обыкновенном и необыкновенном человеке родилась лишь в 1863 году в Италии. За долгие шесть лет, пока роман «Преступление и наказание» был лишь задумкой, Достоевской написал несколько произведений: «Униженные и оскорбленные», «Записки из Мертвого дома» и «Записки из подполья». Все книги повествовали о судьбах бедняков и их противостоянию жестокой реальности. 8 июня 1865 года Фёдор Михайлович предложил свой роман «Пьяненькие» издателю журнала «Отечественных записок» А.А. Краевскому. Именно в этом произведении появились персонажи семьи Мармеладовых. Однако писатель получил отказ. Остро нуждаясь в деньгах, Достоевский заключил договор с другим издателем на сложных для него условиях: он отдавал права на свои собрания сочинений в трёх томах и обязался написать новый роман к первому ноября следующего года.
2. В «Преступлении и наказании» история главного героя тесно переплетается с двумя сюжетными линиями: историей семьи Мармеладовых и судьбой Дунечки и Пульхерии Александровны, а также связанными с ними историями Свидригайлова и Лужина.
Объяснение:
Гулливер в стране лилипутов. эта страна не была знакома герою.не кто не верил в лилипутов и не кто даже не знал что такой остров существует.
Эта страна была незнакома герою. Это можно понять по тому, как он был удивлён, увидев маленьких человечков, суетившихся возле него.