Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Объяснение:
Солнце весело и горделиво катило по небу на своей огненной колеснице и щедро разбрасывало лучи – во все стороны!
И всем было весело. Только туча злилась и ворчала на солнце. И неудивительно – у нее было грозовое настроение.
– Транжира ты! – хмурилась туча. – Дырявые руки! Швыряйся, швыряйся своими лучами! Посмотрим, с чем ты останешься!
А в виноградниках каждая ягодка ловила солнечные лучи и радовалась им. И не было такой травинки, паучка или цветка, не было даже такой капельки воды, которые не старались бы заполучить свою частичку солнца.
– Ну, транжирь еще! – не унималась туча. – Транжирь свое богатство! Увидишь, как они отблагодарят тебя, когда у тебя уже нечего будет взять!
Солнце по-прежнему весело катило по небу и миллионами, миллиардами раздаривало свои лучи.
Когда же к заходу оно сосчитало их, оказалось, что все на месте – смотри-ка, все до одного!
Узнав про это, туча так удивилась, что тут же рассыпалась градом. А солнце весело бултыхнулось в море