Згадуйте предків своїх, Щоб історія перед вами не згасла, і золотої нитки не загубіть.
Ольга Кобилянська
Історична проза наших митців — це твори, які спонукають нас знати свою історію, думати про долю свого народу і своєї країни, вони виховують у нас почуття національної гідності, сприяють патріотичному духові сучасників. Я не випадково взяла епіграфом до свого твору слова О. Кобилянської, бо дуже хочу, щоб мій ровесник захоплювався не тільки сучасними новітніми технологіями, В знав свою історію, любив свою країну, бо, як говорить народна мудрість, без минулого не буде майбутнього.
Роман П. Куліша "Чорна рада" — один із перших історичних романів про події нашої історії, який є кращим історичним твором другої половини XIX століття. Коли я вивчала біографію П. Куліша, мене дуже вразив відгук Т. Шевченка про твір "Чорна рада", і, мабуть, цей відгук викликав інтерес до ще не прочитаного мною роману. Великий Кобзар писав у листі до П. Куліша тобі, Богу, милий друже мій великий... за "Чорну раду". Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як Період історії, відображений у романі "Чорна рада", — це дуже складний час нашої історії. Возз'єднання України з Росією позбавило Україну незалежності у всьому. А ще й не було сильного, авторитетного діяча, щоб боронив би і відстоював козацтво та народ. Польська шляхта не мирилася із втратою українських земель. Москва прагнула підкорити козацтво, поставити гетьманом людину своєю владою, хоч до цього козаки на своїй великій раді обирали гетьмана. А українське панство, як завжди, корилося владі, аби їх не чіпали. Чи не правда, складний час? І саме цю епоху взявся зобразити П. Куліш у своєму романі. Чому? Мабуть, тому, що сам був істориком, писав праці з історії України, був знайомий із документами того часу, літописами, науковими джерелами.
1. Пословицы и поговорки придумал народ.
2. В пословицах и поговорках отражается мудрость народа, накопленный за долгие годы полезный опыт.
3. Точно неизвестно, когда именно впервые на Руси появились первые пословицы и поговорки. Скажем так: в глубокой древности. Во всяком случае, когда на Руси появились первые летописи (а это 11 век), то в них летописцы включали пословицы и поговорки.
4. Пословица - это краткое изречение, имеющее поучительный, назидательный смысл.
5. Поговорка - цветочек, а пословица - ягодка.
6. Самый известный сборник составил Владимир Иванович Даль.
7. Этот сборник назывался так: «Пословицы русского народа» (подзаголовок: «Сборник пословиц, поговорок, речений, присловий, чистоговорок, загадок, поверий и проч.»). В нём около 32 000 пословиц, поговорок и метких слов.
8. Поговорка - это образное, яркое выражение, которое метко говорит о чём-то.
9. Отличия:
а) пословица - это законченное предложение, а поговорка - словосочетание;
б) пословица - это предложение с поучительным смыслом, а поговорка - просто яркое, образное выражение;
в) в пословицах есть ритм и рифма, а в поговорках этого нет.
Например:
Не зная броду, не суйся в воду. Без труда не выловишь и рыбку из пруда (пословицы)
остаться с носом, медвежья услуга (поговорки)
г) пословицы употребляются самостоятельно как законченные предложения, а поговорки включаются в предложения в виде "кусочков", словосочетаний:
Сравни: За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь.(пословица) - Кот Базилио и лиса Алиса оставили глупого и доверчивого Буратино с носом. (это поговорка, она включена в предложение)