Літературний багаж. Назвіть французьких письменників, згаданих у третій частині підручника. До яких літературних напрямів належить їхня творчість?
«ХІБА НЕ ЦІКАВО РОЗГАДАТИ ЧУЖЕ ЖИТТЯ И ПОБАЧИТИ ЙОГО ЗСЕРЕДИНИ, БЕЗ ЖОДНИХ ПРИКРАС?»
Оноре де Бальзак - сучасник і ровесник Пушкіна - теж був прихильником нового творчого методу. Він написав близько ста романів і повістей, більшість із яких увійшли до епопеї «Людська комедія».
У цій багатотомній праці письменник прагнув створити своєрідну «картину звичаїв» свого часу, показати устрій суспільства і виявити всі його вади. «Людська комедія» - це десятки великих і малих романів, повістей, новел, об’єднаних у художнє ціле. Усі вони описують життя різних верств сучасного авторові французького суспільства.
Задум твору виник у Бальзака 1834 р. Видання мало складатися з трьох частин, зведених «у вигляді ярусів, що височітимуть один над одним».
Перший ярус «Людської комедії» - дванадцятитомні «Етюди про звичаї» (1833-1837). Ця частина складається із шести розділів-«сцен» - описів приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя. «Сцени приватного життя» присвячені в основному молодості й властивим їй проблемам, які не прив’язані до конкретних обставин і місця. А от у розділах про столичне, провінційне й сільське життя події розгортаються в чітко означеному середовищі, що є однією з найхарактерніших особливостей «Людської комедії».
Наступний ярус - «Філософські етюди». У них Бальзак планував не лише відобразити соціальну історію Франції, а й поставити суспільству «діагноз» і запропонувати «ліки» від його недуг. Якщо «Етюди про звичаї» мали показати «наслідки», то «Філософські етюди» - виявити «причини».
Имя городничего — Антон Антонович Сквозник-Дмухановский: "...Антон Антонович Сквозник‑Дмухановский, городничий..." В начале пьесы "Ревизор" Гоголь дает краткую характеристику каждому значимому персонажу. Вот что он пишет о городничем: "Городничий, уже постаревший на службе и очень неглупый по‑своему человек. Хотя и взяточник, но ведет себя очень солидно; довольно сурьезен; несколько даже резонер; говорит ни громко, ни тихо, ни много, ни мало. Его каждое слово значительно. Черты лица его грубы и жестки, как у всякого, начавшего тяжелую службу с низших чинов. Переход от страха к радости, от низости к высокомерию довольно быстр, как у человека с грубо развитыми склонностями души. Он одет, по обыкновению, в своем мундире с петлицами и в ботфортах со шпорами. Волоса на нем стриженые, с проседью..." (Гоголь, "Замечания для господ актеров", пьеса "Ревизор") О внешности городничего известно следующее: "Черты лица его грубы и жестки, как у всякого, начавшего тяжелую службу с низших чинов." (Гоголь, "Замечания для господ актеров", пьеса "Ревизор") Он одет, по обыкновению, в своем мундире с петлицами и в ботфортах со шпорами. Волоса на нем стриженые, с проседью..." (Гоголь, "Замечания для господ актеров", пьеса "Ревизор") "...принеси оттуда шпагу и новую шляпу..." (действие 1 явление IV) "...Эх ты, толстоносый!.." (городничий сам о себе, действие 5 явление VIII) Он служит чиновником уже 30 лет, то есть ему, судя по всему, около 50 лет. По словам Гоголя, городничий начинал службу с низших чинов: "...Тридцать лет живу на службе..." (действие 5 явление VIII) "Городничий, уже постаревший на службе... человек. <...> ...как у всякого, начавшего тяжелую службу с низших чинов." (Гоголь, "Замечания для господ актеров", пьеса "Ревизор") Городничий по происхождению является простым человеком. Вероятно, он происходит из небогатой дворянской семьи: "...ты простой человек, никогда не видел порядочных людей..." (жена о нем, действие 5 явление I) "...Только я, право, боюсь за тебя: ты иногда вымолвишь такое словцо, какого в хорошем обществе никогда не услышишь..." (жена о нем, действие 5 явление I) *** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/09/gorodnichij-revizor-obraz-harakteristika-Anton-Antonovich-Skvoznik-Dmuhanovskij.html?m=1
почитай
Объяснение:
Літературний багаж. Назвіть французьких письменників, згаданих у третій частині підручника. До яких літературних напрямів належить їхня творчість?
«ХІБА НЕ ЦІКАВО РОЗГАДАТИ ЧУЖЕ ЖИТТЯ И ПОБАЧИТИ ЙОГО ЗСЕРЕДИНИ, БЕЗ ЖОДНИХ ПРИКРАС?»
Оноре де Бальзак - сучасник і ровесник Пушкіна - теж був прихильником нового творчого методу. Він написав близько ста романів і повістей, більшість із яких увійшли до епопеї «Людська комедія».
У цій багатотомній праці письменник прагнув створити своєрідну «картину звичаїв» свого часу, показати устрій суспільства і виявити всі його вади. «Людська комедія» - це десятки великих і малих романів, повістей, новел, об’єднаних у художнє ціле. Усі вони описують життя різних верств сучасного авторові французького суспільства.
Задум твору виник у Бальзака 1834 р. Видання мало складатися з трьох частин, зведених «у вигляді ярусів, що височітимуть один над одним».
Перший ярус «Людської комедії» - дванадцятитомні «Етюди про звичаї» (1833-1837). Ця частина складається із шести розділів-«сцен» - описів приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя. «Сцени приватного життя» присвячені в основному молодості й властивим їй проблемам, які не прив’язані до конкретних обставин і місця. А от у розділах про столичне, провінційне й сільське життя події розгортаються в чітко означеному середовищі, що є однією з найхарактерніших особливостей «Людської комедії».
Наступний ярус - «Філософські етюди». У них Бальзак планував не лише відобразити соціальну історію Франції, а й поставити суспільству «діагноз» і запропонувати «ліки» від його недуг. Якщо «Етюди про звичаї» мали показати «наслідки», то «Філософські етюди» - виявити «причини».