Что выжить Васытке в тайке
Он был сыном бывалого охотника и рыбака, который часто рассказывал своему ребенку истории о тайге. Заблудившись, мальчик сумел вспомнить все, что когда-то говорил ему отец. К тому же, Васютка проявил смелость. Если бы он растерялся и запаниковал, то ничего хорошего из этого не вышло бы. Конечно, были моменты страха, но он сумел собраться с силами и двигаться дальше. Мальчик проявил мужество, смекалку. Он сумел в трудную минуту успокоить эмоции и включить холодный ум. Кроме того, у Васютки было непреодолимое желание выжить и вернуться. Все это позволило ребенку выжить в тяжелых условиях тайги.
Интерес В. Астафьева к теме детства отразился во многих произведениях. Его герои, как правило, сталкиваются с трудной ситуацией нравственного выбора (повесть «Кража», рассказ «Конь с розовой гривой»).
13-летний герой из рассказа «Васюткино озеро» (1952 г.) оказался перед выбором, от которого зависит его жизнь: что ему делать, оставшись лицом к лицу с тайгой, в которой он заблудился. Конечно, он слышал истории о том, как человек не возвращался, поглощённый дикой таёжной природой.
Мальчик с самого начала повествования вызывает симпатии читателя тем, что не бездельничает на каникулах, а находит своё место в рыбацкой артели, где его отец и дед ожидают осенний ход рыбы. Рыбаки живут в домике-сторожке, поставленном когда-то учёными. Они чинят сети, выходят на лов; мать героя занимается стряпнёй.
А подростку очень хочется порадовать взрослых. Он уходит в тайгу за кедровыми шишками, грибами, ягодами. Кедровые орешки – любимое угощение для рыбаков, коротающих в сторожке длинные вечера. Мальчику привезли учебники, он листает их, ведь близится сентябрь, скоро в школу.
В тот день, когда Васютка заблудился, он, подчинившись матери, взял краюху хлеба, ружьё, спички, мешок для шишек и отправился в тайгу, в которой уже чувствовалось приближение осени. Умение «читать» тайгу, находить дорогу по зарубкам дают мальчику чувство уверенности. Он не боится промышлять в лесу в одиночестве. Но погоня за злосчастным глухарём, подбитым из ружья, завела героя в незнакомые места.
Писатель сопереживает подростку, которого охватил страх. Однако паники не случилось. В Васютке пробуждается отважный борец, который и не думает сдаваться. Его действия выверены опытом таёжных походов. Он умеет развести большой костёр, найдя сухую валежину; толково запечь глухаря; находчиво выискать соль в уголках мешка.
Путь из тайги к могучему Енисею затянулся на пять дней. Много выпало пережить подростку холодными ночами в окружении враждебных звуков тайги, под струями зарядившего дождя. Но умение найти укрытие под пихтой, подстрелить утку, зажарить её и постоянно из десятка направлений выбирать правильное – это те жизненно важные навыки, которые выстоять и уцелеть. Не зря первый вариант названия рассказа - «Жив!».
Произведение убеждает, что судьба любит отважных и вознаграждает их за мужество. Такой наградой для Васютки стало озеро, в котором было столько белой рыбы, что она буквально стояла у самого берега. Выйдя на берег Енисея, герой добился, чтобы его услышали: развёл костёр, стал стрелять, кричать. Его сигналы бедствия были приняты на катере, управляемом « дядькой Колядой». Взрослые могли гордиться младшим членом семейства, который постиг таёжную науку, да к тому же сделал настоящее открытие промыслового озера. На карте района оно по праву получило название Васюткино.
Мумі-трол: син Мумі-мами та Мумі-тата, а також кращий друг Нюхмумрика (Снусмумрика). Дуже зворушливий та чутливий. В цілому хоробрий, але іноді полохливий... Легко заводить нові знайомства, чим завдає дещицю головного болю своїй мамі.
Мумі-мама: дружина Мумі-тата, вона ж мама Мумі-троля. Найкраща в світі мама! Завжди готова прийняти чергову порцію нових друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати усю цю ораву.
Мумі-тато: Мумі-тато одружений на Мумі-мамі, він же є батьком Мумі-троля. Був народжений за дивного розташування зірок й залишений у Будинку для Підкидьків ґемулихи. В молодості багато мандрував. Сам побудував Дім. Також, він найвідоміший письменник Мумі-долу.
Чмих (Сніфф): Син тваринки Сос та Шмиглика. Він же Маленька Тваринка. Трішки жадібний, любить поскиглити... Небайдужий до усього яскравого й солодкого. Знайшов чудову печеру.
Ондатр (Вихухоль): Справжній філософ. Цілими днями лежить у гамаку з розумною книжкою. Турботу про себе сприймає як належне. Зануда.
Нюхмумрик (Снусмумрик): Син Мюмли-мами та Юксаре. Зведений брат Мюмли. Рідний брат Крихітки Мю. Вільний птах. Любить палити люльку та грати на губній гармошці. Не любить заборонних табличок, будинків та сторожа парку. Кожне літо проводить у Мумі-долі, а восени йде у далекі краї.
Хропусь (Снорк): Хропка - брат Фрекен Хроплі. Зовні схожий на Мумі-троля, але змінює колір залежно від настрою. Любить головувати на різних зборах. Дуже серйозний тип.
Хропля (Фрекен Снорк): Сестра Хропки. Володарка шовковистої чуприни та золотого браслета, що вдягають на ногу. Любить прикраси й крутитися перед дзеркалом. Була врятована Мумі-тролем від хижого куща.
Мавпочка (Кошенятко): У різних варіантах перекладу зі шведської є або Мавпочка, або Кошенятко (першим побачив його Чмих і захотів потоваришувати).
Гемуль - колекціонер комах: Мумі-тато так характеризує гемулів: «Гемулі досягають майже подвійної висоти звичайної папороті. У них витягнуті й дещо пригнічені обличчя. Рожеві очі. Немає вух, але замість них кілька жмутиків синього або кольору імбиру волосся. Гемулі - зовсім не видатні інтелектуали й легко стають фанатиками. їхні ноги надзвичайно великі й пласкі. Вони не можуть навчитися свистіти, й тому не люблять будь-який свист.» Усі гемулі досить занудливі. Люблять керувати й ніколи не визнають своєї неправоти. Як правило, щось колекціонують.
Гемуль філателіст-ботанік: Фанатичний колекціонер-профан.
Гатіфнати: 3 пояснень Мумі-мами: «Це такі дрібні чарівні звірята. Здебільшого вони невидимки. Іноді вони живуть під мостинами в людей, й чутно, як вони прокрадаються там увечері, коли в будинку все затихає. Але частіше вони бродять світами, ніде не зупиняючись, ні про що не турбуючись. Ніколи не можна сказати, веселий гатіфнат чи злий, опечалений він чи здивований. Я впевнена, що у них взагалі немає ніяких почуттів.» Гатіфнати з'являються на світ із зернят у день літнього сонцестояння. Мандрують по всьому світу в маленьких човниках. Раз на рік збираються на своєму таємному острові й дізнаються про погоду за великим барометром. Дуже наелектризовані.
Объяснение: