Жив-був Моховик. І жив він у чарівному лісі. Був у нього приятель гриб Опеньок. Якось вирішили вони піти з непролазного лісу. І вирушили у подорож. Звідки не візьмись з`явився їм по дорозі чудовий метелик і почав кружляти над ними, а потім раптово зник. Друзі вирішили наздогнати його і побігли назустріч сонячному променю, куди як їм примарилось полетів метелик. Так вони потрапили на сонячну галявину. - А ось наш знайомий! – зрадів Маховик, побачивши метелика. - Ага, ось ще один, другий, третій… - здивовано рахував Опеньок. Приятелі ніколи не бачили стільки метеликів одразу. Їх було, мабуть більше ста. Вони стояли задерши свої шляпки догори, дивуються цим видовищем. Вони і не помітили як раптом на галявину вийшов величезний ведмідь. Він збирав ягоди і гриби. Першим його помітив Опеньок і дуже злякався. Він ніколи не бачив такого великого звіра, але йому багато розповідали про нього його старші брати, яких було чимало. - Треба тікати – шепотів опеньок на вухо Моховику. Але наш герой розривши рота зацікавлено роздивлявся звіра. Він ніколи не бачив такого і не розумів, що той може бути небезпечним.
Моя родина — Россия. Я люблю свою Родину потому, что здесь мне уютно и все рады. Еще я люблю свою родину за ее просторы и красоту. Она самая больная страна в мире. Красива и разнообразна природа моей родины. Прекрасные леса и травы покрывают поля, горы, равнины. В лесах живет много диких животных. У России великая история и богатая культура. Россия — родина великих писателей, поэтов , художников, композиторов. Наша страна подарила миру Пушкина, Некрасова, Ершова, Васнецова, Серова. Также, Россия – родина многих талантливых ученых, мировые открытия которых прославили наших соотечественников на века. В нашей стране живет героический народ, который победил в Великой Отечественной Войне! А еще, наша Родина - одна из самых сильных стран на планете, поэтому я горжусь ею.
Якось вирішили вони піти з непролазного лісу. І вирушили у подорож. Звідки не візьмись з`явився їм по дорозі чудовий метелик і почав кружляти над ними, а потім раптово зник. Друзі вирішили наздогнати його і побігли назустріч сонячному променю, куди як їм примарилось полетів метелик. Так вони потрапили на сонячну галявину.
- А ось наш знайомий! – зрадів Маховик, побачивши метелика.
- Ага, ось ще один, другий, третій… - здивовано рахував Опеньок.
Приятелі ніколи не бачили стільки метеликів одразу. Їх було, мабуть більше ста. Вони стояли задерши свої шляпки догори, дивуються цим видовищем.
Вони і не помітили як раптом на галявину вийшов величезний ведмідь. Він збирав ягоди і гриби. Першим його помітив Опеньок і дуже злякався. Він ніколи не бачив такого великого звіра, але йому багато розповідали про нього його старші брати, яких було чимало.
- Треба тікати – шепотів опеньок на вухо Моховику. Але наш герой розривши рота зацікавлено роздивлявся звіра. Він ніколи не бачив такого і не розумів, що той може бути небезпечним.