. Що розбудило лося:
А страшний кашель
Б різкуватий звук
В злива
Г тихі кроки
2. Хто вистрілив у лося:
А дядько Шпичак
Б невідомий мисливець
В дядько Підберезник
Г батько хлопчиків
3. Як хотів дядько підкупити хлопців
А подарувати їм ратиці лося
Б подарувати м'ясо й роги
В заплатити гроші
Г віддати цілого лося
4. Про що мріяв дядько, коли діти пішли в заповідник:.
А про смажене м'ясо
Б про теплу хату
В про те, щоб лось ожив
Г про те, щоб хлопці повернулись
5. Що зробив Олесь, коли вчителька поставила йому двійку за дятла (“Дивак” Г. Тютюнника):
А розплакався;
Б пішов з уроку;
В сидів мовчки;
Г розсміявся
6. Чим мотивував Олесь хлопчикам свою відмову ламати лід (“Дивак” Г. Тютюнника):
А він ще молодий;
Б можна провалитися;
В не хоче замочити ніг;
Г йому не дозволяють батьки
7. Федько-Тойкало, герой оповідання Г. Тютюнника “Дивак”, ударив Олеся тому, що той:
А відмовився з дітьми ламати молодий лід;
Б не хотів показувати гніздо ремеза;
В не поділився сніданком;
Г не дав списати.
8. Ідея твору Г. Тютюнника “Дивак”:
А ідея незалежності людського духу;
Б ідея неповторності й багатства внутрішнього світу людини;
В ідея вільного і творчого життя;
Г немає ідеї.
9. Твір М. Вінграновського “Сіроманець” за жанром:
А оповідання;
Б легенда;
В повість;
Г казка.
10. Що робив Сіроманець усе життя в одноіменному творі М. Вінграновського:
А полював;
Б водив зграю;
В був відлюдником;
Г переховувався.
11. Що трапилось після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем?
А дітям заборонили ходити до лісу;
Б селяни влаштували облогу вовку самотужки;
В до села прилетів вертоліт із мисливцями;
Г вовка хотіли заманити до села.
12. Де переховувався Сіроманець від переслідувачів?
А глибоко в лісі;
Б на іншому березі лиману;
В вдома у Сашка;
Г на полігоні.
В «Словах назидания» Абая раскрывается и философская тема. Он пишет о необходимости углубленного познания явлений, тайн природы и общества, окружающего мира.
Ряд «Слов назидания» представляет собой наставление мудреца, по-знавшего законы жизни. Много и страстно пишет мыслитель о труде, нау-ке, знании, культуре, о родном и русском языках. О чем бы ни писал, о чем бы ни размышлял Абай в «Словах назидания» , мы видим образ граждани-на-мыслителя, просветителя, который горячо любил свой народ и был глу-боко встревожен его судьбой. Глубокая печаль, скорбь поэта, вызванная бесправием и тиранией, невежеством народа, соединились у Абая с любо-вью к народу, родной стране.
Хотя Абай не смог указать, как, каким путем народ может взять в руки свою судьбу, но он верил в его будущее, в благодетельные, грядущие перемены. «Кто не испытывал зла? — писал Абай. — Теряет надежду лишь безвольный. Ведь истина, что в мире нет ничего постоянного, значит, и зло не вечно. Разве после суровой, многоснежной зимы не приходит весна — цветущая, многоводная, прекрасная? » Одно из «Слов» он заканчивает мыслью: «И думаю, что, может быть, и хорошо жить так, устремляя взор надежды на будущее»