тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі спомини про його страждання та трагедію.
ідея:засудження злочинів фашизму.
Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари, лютий час, біляве пасмо.
Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси», «пливли хмари», «вповзе кошмар».
Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає серце із грудей».
Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?».
Антитеза: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси».
Майстер випав з ланцюга безперервної людської боротьби за удосконалення життя. Велика боротьба Добра і Зла за душу людини – це протистояння космічного мороку (Воланд і його оточення) і самовідданого і творчого людського світла (образ Ієшуа). Майстру не вдається залишитися борцем до кінця. За ним залишаються тривоги і хвилювання життя справжнього і важкого. Попереду чекає примарне, умовне існування поза життям, поза “світом”. Він сам прирік себе на бездіяльність духу. От чому йому дарований “спокій”.
не могу сказать не знаю
Объяснение: