Оба - мужчины, молодые, оба дворяне, офицеры, служат в Белгородской крепости, оба не женаты и обоим нравится Маша Миронова. Оба из-за нее готовы на поступки и готовы женится на ней, сватаются, и то что Маша Миронова говорит об Швабрине можно отнести и к Швабрину -"человек умный, и хорошей фамилии, и имеет состояние"
Гринев добрый человек и добр к людям любого происхождения, положения и звания. , благодарный, совестливый и прямодушный. храбр. не злословен. ь Швабрин - злой. двуличный, подлый и беспринципный.
В ситуации выбора Швабрин переходит на сторону врага - клятвопреступник, предатель. Гринев готов погибнуть, но не изменить своему офицерскому долгу. Гринев не целует руку у Пугачева, это ему не позволяет дворянская честь. готов принять смерть, но чести дворянской не уронить, Швабрин человек, скорее с гонором, чем чести.
Швабрин любил Машу ( пусть учитель объяснит. что нет, дав определение любви). Он ее имя не произнес даже в расследовании по делу Пугачевского бунта.
Этот эпиграф - Береги честь смолоду, относится скорее не к Гриневу и Швабрину, а под этим понятием рассматривает Пушкин, описывает, рассказывает историю Швабрина и Гринева, показывая на одном и втором, что значит беречь или не беречь честь смолоду. Судьба Гринева - человека который бережет смолоду, Швабрина, человека который не уберег честь. .
Долг или любовь? Швабрин эгоистично решает это вопрос и его выбор за достижением своей страсти. Гриневу удается на мой взгляд, компромиссно выйти из положения - вызволить Машу, уйдя на этот подвиг в самоволку, но достигнув цели, отправив девушку к родителям, остаться служить верой и правдой государыне.
ответ:Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…” Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом” Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…” Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом” Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”. Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом?..” Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень” поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі,.. не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…” Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.
Объяснение:
Он был всовсем другой в отличие от Тома и это его раздражало он этого не выдержал и они начали драться