Процес освіти, вибору і отримання професії зазнав в далекому майбутньому докорінні зміни. Замість довгого процесу навчання по книгах і на практиці людям за хвилини записують в мозок потрібні знання за до спеціальної машини і навчальних стрічок. У восьмирічному віці кожної дитини таким чином навчають читання та письма. До 18 років він живе з батьками, нічому не навчаючись. Потім його піддають машинним тестам, за результатами яких визначають найбільш підходящу професію, і записують в мозок необхідні знання. Вільного вибору професії немає, рішення машин остаточно і оскарженню не підлягає. Ще через півтора року юнак або дівчина бере участь в Олімпіаді — змаганні молодих фахівців у кожній професії. Залежно від своїх результатів на Олімпіаді він отримує більш-менш престижне місце роботи. Існуючий стан справ влаштовує всіх. Молоді люди до початку професійної освіти абсолютно не намагаються зрозуміти, що найбільше їх цікавить у світі, але з нетерпінням чекають дня, коли їм оголосять результати тестів і їх майбутню долю.
Але головний герой Джордж Плейтен ще в «шкільні» роки чомусь вирішив, що йому цікава професія програміста. Він намагається самостійно осягнути за книгами основи цієї роботи, сподіваючись, що це може вплинути на результати тестів. Але стати програмістом Джорджу не вдається: за результатами тестів його визнають непридатним до машинного навчання («ваш мозок не підходить для накладення знань») і, отже, до жодної професії. Джордж шокований, підозрює лікаря в підтасовуванні результатів з особистої неприязні, і в стані афекту потрапляє в притулок для недоумкуватих, де містяться такі ж, як він, молоді люди без професії. Там вони намагаються вчитися древнім забутим повільно осягаючи крупиці знань з книг за до вчителів. Витрачаючи місяці на те, що інші дізнаються за один сеанс машинного навчання.
Після півтора років Джордж як і раніше бачить себе жертвою помилки, і не може погодитися зі своїм діагнозом. Він здійснює втечу і відправляється на Олімпіаду. Йому вдається здійснити свій план-познайомитися з ким-небудь з високопоставлених чиновників, який погодиться його вислухати і, може бути, змінити його долю. Джордж ділиться з ним тим, до чого давно вже прийшов і чому побачив підтвердження на «Олімпіаді» — що машинна освіта, при всіх його достоїнствах, позбавляє людину творчого підходу до професії, заглушає здатність самостійно мислити і самовдосконалюватися. Зрештою йому стає ясно, що з самого початку втечі він знаходиться під наглядом, і їх зустріч не випадкова... його знову занурюють в сон і повертають в «притулок для недоумкуватих». Але тепер йому пояснюють, що тут зібрані зовсім не недоумкуваті. Що він один з небагатьох землян, що зберегли здатність до самостійного мислення і освіти, і вони вчаться по книгах для того, щоб спробувати прийти до нових винаходів і відкриттів вперед науково-технічний прогрес
О романе А.С.Пушкина "Дубровский"
Замысел романа "Дубровский" возник в конце сентября 1832 года. Пушкин в сентябре 1832 года встретился в Москве с П.В.Нащокиным и услышал от него рассказ о прототипе Дубровского – белорусском дворянине Островском. В это время Пушкин работал над повестью дворянине-пугачевце, которого перипетии его личной судьбы делают соучастником крестьянского бунта, и поэтому история Островского произвела на Пушкина большое впечатление, она легла на почву, подготовленную предшествующими его размышлениями и художественной работой.
Истинное происшествие, случившееся в начале 1830-х годов с небогатым дворянином, "который имел процесс с соседом за землю, был вытеснен из именья и, оставшись с одними крестьянами, стал грабить, сначала подьячих, потом и других", становится основой романа "Дубровский".
Название было дано роману издателями при первой публикации в 1842 году. В пушкинской рукописи вместо названия стоит дата начала работы над произведением: "21 октября 1832 года". Последняя глава датирована 6 февраля 1833 года.
Основой романа "Дубровский" является трагическая мысль о социально-моральном расслоении людей из дворянства и социальной вражде дворянства и народа. Она и порождает внутренний драматизм, который выражается в контрастах композиции романа:
дружба противостоит сцене суда,
встреча Владимира Дубровского с родным домом сопровождается смертью отца, сраженного несчастьями и смертельной болезнью,
тишина похорон нарушается грозным заревом пожара,
праздник в Покровском завершается ограблением,
любовь – бегством,
венчание – сражением.
Вот такие непохожие события соседствуют в романе. Действие романа развивается сначала последовательно, далее автор использует ретроспективу, т.е. прием возвращения в Важную роль играет в романе конфликт.
"Фабула пушкинского романа предельно проста. После тщательно разработанной экспозиции действие концентрируется вокруг одного героя и его судьбы. И тем не менее основная линия повествования складывается в "Дубровском" как бы из нескольких готовых повествовательных блоков, каждый из которых связан с особой литературной традицией. За рассказом о распре отцов следует другой – о превращении гвардейского офицера в разбойника. Далее идет история любви Дубровского к Марье Кириловне, сменяющаяся повестью о вынужденном замужестве дочери Троекурова…"1
Владимир Дубровский, как и его отец, наделен смелостью, благородством, чувством человеческого достоинства, добротой. Но он не добивается успеха, он неумолимо теряет все: в первом томе мы узнаем, что у него отнята вотчина, он лишен родительского дома и привычного общества, того социально-культурного окружения, в котором он жил раньше. Во втором томе мы видим, как Верейский отнимает у него любовь, а государство – разбойничью волю. В романе человеческие чувства вступают в трагический поединок с господствующими законами и нравами.
Герои Пушкина стремятся по-своему устроить свою судьбу, но им это не удается. Владимир Дубровский испытывает три варианта своего жизненного жребия: расточительный и честолюбивый гвардейский офицер, скромный и мужественный Дефорж, грозный и честный разбойник. Но изменить судьбу ему не удается, так как место героя в обществе закреплено навсегда. Он сын старинного дворянина с теми же свойствами, которые были и у его отца, – бедность и честность, достоинство и гордость, благородство и независимость. Сохранить честность при бедности – слишком большая роскошь, бедность обязывает быть покладистым, умерить гордость и забыть о чести. Поэтому все попытки Владимира Дубровского отстоять свое право быть бедным и честным заканчиваются катастрофой: душевные качества героя несовместимы с его общественным и имущественным положением.
Есе чи є серед людей місце ангелам
Объяснение: