Мумі-мама
Найкраща мама у світі! Мама Мумі-троля — втілення доброти, ніжності, турботи. Завжди готова прийняти нову «порцію» друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати всю цю ораву. Вона завжди із сумкою. Що в сумці? Нічого особливого. Просто речі, які можуть терміново знадобитися. Наприклад, сухі панчохи, карамельки, ліки від шлунка… Мумі-мама була принесена морем просто в обійми Мумі-тата.
Мумі-тато
Народився за найнезвичайнішого розташування зірок і залишений у Будинку підкидьок Гемулихи. Замолоду багато подорожував, сам збудував Мумі-будинок. Він також найвідоміший письменник у Долині Мумі та на її околицях. Талановитий, вірний своїм уподобанням, дружбі, здатний на екстравагантні витівки, заохочує все незвичайне у своєму оточенні.
Чмих (Крихітне Звірятко)
Трошки жадібний, любить скиглити. Небайдужий до всього яскравого і солодкого. Знайшов незвичайний грот (правда, не зовсім сам). Син Вертя та Підливки.
Нюхмумрик
Той, хто навесні будить Мумі-дім. Кожне літо проводить у Мумі-домі, а восени іде в далекі краї. Знайомий з усіма тваринами і птахами. Вірний друг Мумі-троля, невтомний шукач пригод. У ньому вирує кров романтика і поета. Любить викурити люльку і пограти на губній гармошці. Не любить таблички з заборонами, будинки і сторожа парку. Син Мюмлі та Потішника.
Хропусь
Зовні схожий на Мумі-троля, але, як і всі хропусі, змінює свій колір залежно від настрою. Має перуку, подібну до перуки Ісаака Ньютона. Любить наводити порядок і проводити різноманітні збори. Дуже серйозний тип. Але все ж таки не розуміє, навіщо на світі існують сестри.
Хропся
Сестричка Хропуся. Кокетлива модниця: має шовковистий чубчик і золотий браслетик на ніжці. Любить прикраси і проводити багато часу перед люстерком. Може бути напрочуд серйозною.
Предок Мумі-троля
Дуже старенький. Живе у печі. Має слабкість до розшитих бісером шнурочків для пічної в'юшки.
Чупсля і Трясля
Дві маленькі вертляві подружки з великою валізою. Розмовляють не дуже зрозумілою мовою. Милі, але безтямкі. Обожнюють молоко і вміст своєї валізи.
Вітрогонка
Досить загадкова панночка. Трошечки чарівниця. Живе у купальні в оточенні мишок-невидимок. Початок весни святкує грою на шарманці.
Відповідь:Уже современники называли его «королем смеха» или «королем юмора».
Начиналось же все так. В 1907 году в Петербург из Харькова приехал никому не известный автор, который предложил свои рассказы журналу «Стрекоза». Они оказались интересными, несмотря на то, что Аверченко не имел не только литературного, но и начального образования.
А в 1908 году Аверченко начал издавать свой журнал «Сатирикон», который сразу выбился в лидеры среди юмористических журналов.
В успех «Сатирикона» большую лепту внес сам Аверченко. Он был и редактором, и основным автором, и душой редакционной семьи..
Одним из сотрудников журнала была Надежда Тэффи, которую читатели называли королевой юмора. Так в одном журнале сошлись дороги двух лучших юмористов начала 20 века.
Писал Аверченко много. Когда его спрашивали, как ему это удается, он отвечал: «Я пишу только в тех случаях, когда мне весело. Мне часто весело. Значит, я часто пишу». Вот такой это был человек – с солнцем в крови.
С 1910 по 1913 годы Аверченко издал 20 сборников рассказов! А какие замечательные названия у этих сборников: « Веселые устрицы», «Зайчики на стене», «Одесские рассказы»…
Номера «Сатирикона» и книги Аркадия Аверченко раскупались охотно.
Каждый находил для себя в рассказах Аверченко то, что ему было интересно. Автор писал об общественной жизни и быте, о взрослых и детях, о любви, искусстве и многом другом.
Рассказы писателя также ценили за хороший вкус. Избегая пошлости и тривиальности, он писал весело и остроумно. Это был смех для смеха, так полезный для здоровья.
Заставить человека смеяться до слез очень трудно, поэтому интересно, какие приемы использовал Аверченко для создания комического эффекта.
Пояснення: