Мирослава — дівчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка. При народженні втратила матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої роботи. У Мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. Смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася. У боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, сама бере участь у бою. Найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. Дізнавшись, що батько —зрадник, Мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади.
Трагический конфликт «Грозы» заключается в нeпримиримом противоречии между любовью Катерины, выражающей ее стремление к свободе, счастью, и миром Калинова, подавляющим человека, гнетущим eгo душу. Изображая духовную драму Катерины, ее внутреннюю борьбу, Островский показывает и сомнения героини, и ее колебания, и взлет чувств, и временное отступление. Публичное покаяние Катерины - лишь временное отступление в борьбе за право любить и быть свободной. В дальнейшем она oтвepгнет смирение и покорность cyдьбе и предпочтет смерть жизни в неволе. Хотя Катерина знает, что самоубийство - тяжелый гpex, она в последний момент уже не думает о своей души - все мысли устремлены к Борису и последние ее слова обращены тоже к нему: "Друг мой! Радость моя! Прощай! ". Именно душевные противоречия, раскаяние и внешний конфликт приводят к самоубийству Катерины. Внутренний конфликт Катерины-это столкновение традиций и чувств Катерины.
У Мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. Смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася. У боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, сама бере участь у бою. Найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. Дізнавшись, що батько —зрадник, Мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади.