Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.
Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде
Iпробуждение чичикова и сборы в дорогу. 1. утренние неприятности. 2. отъезд. 3. бесконечная процессия (хоронили прокурора) . ii лирические отступления о руси и дороге. iii происхождение и жизненный путь чичикова: 1. «родители были дворяне, но столбовые или личные – бог ведает» . 2. «жизнь при начале взглянула на него как-то кисло-неприютно, сквозь какое-то мутное, занесенное снегом окошко: ни друга, ни товарища в детстве! » 3. отъезд к родственнице, «дряблой старушонке» . 4. наказ отца. 5. учёба в городском училище, предприимчивость юного чичикова. 6. отцовское наследство. 7. служба чичикова: а) угождение и лесть – способы, позволившие чичикову добиться расположения начальства и продвигаться по служебной лестнице; б) работа «в комиссии для построения какого-то казенного весьма капитального строения» , взяточничество; в) переезд в другой город и работа на таможне; г) суд, из-под которого чичикову удалось увернуться д) занятие «званием поверенного» , которое к мысли скупать у помещиков мёртвые души. iv «приобретение – вина всего; из-за него произвелись дела, которым свет дает название не чистых». (размышления автора о герое, о кифе мокиевичеи мокие кифовиче) . v лирическое отступление о птице тройке, о руси, несущейся что «бойкая необгонимая тройка» .
Вересковый мед (. heather ale, дословно «вересковый эль» ) — стихотворение () роберта льюиса стивенсона (1880). в оригинале имеет также подзаголовок «галлоуэйская легенда» (. a galloway legend), по названию местности галлоуэй (. ) на юго-западе шотландии. стихотворение состоит из 11 восьмистиший (рифмуются только чётные строки) , написано языком с оттенком стилизации под старину. повествует об истреблении королём шотландии «маленького народа» (. dwarfish folk), прежде населявшего эти земли, — стивенсон называет их также «пиктами» . двух последних представителей этого народа, отца и сына, доставили к королю, чтобы они открыли секрет приготовления сладкого хмельного напитка из вереска, причём им угрожают пытками и смертью на костре. старик-отец соглашается отдать секрет. однако ему совестно делать это на глазах сына. поэтому, он просит сначала утопить юношу в море. когда король соглашается и юношу бросают в волны, старик говорит, что ему-то костёр не страшен, но сомневался он в стойкости сына, а тайны он всё равно не выдаст, и она умрёт вместе с ним.
Характеристика Юлько Ващук:
Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.
Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде
Объяснение: