У творчій майстерні письменника складається складний сюжетний задум, який включає наболілі питання сучасної моралі, філософії. Про задум роману «Злочин і покарання» у вересні 1865 року Достоєвський сповіщає редактора журналу «Російський вісник» М. Н. Каткова, повідомляючи його в листі повний план задуманого твору : «Дія сучасна, в нинішньому році. Молода людина, виключена із студентів університету, міщанин за походженням, і що живе в крайній бідності, по легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним »недокінченим» ідеям, які носяться в повітрі, наважився разом вийти з кепського свого становища. Він наважився убити одну стару, титульного радника, що дає гроші на відсотки». Майже місяць він проводить після вбивства до остаточної катастрофи. Ніяких підозр немає і не може бути. Тут-то і починається увесь психологічний процес злочину. Нерозв’язні питання встають перед вбивцею, несподівані почуття мучать його серце. Божия правда, земний закон бере своє, і він кінчає тим, що змушений сам на себе донести. Змушений, щоб, хоча загинути на каторзі, але повернутися знову до людей; почуття роз’єднаності з людством, яке він відчув після скоєння злочину, замучило його. Закон правди і людська природа узяли своє… Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою провину.
Объяснение:
А.С.Пушкин. "Капитанская дочка" Глава 12. "Сирота"