Майстри тієї пори, продовжуючи і немов надолужуючи упущене вслід західноєвропейському Ренесансу, малювали свого героя сильним, розумним, енергійним і жагучим. Але це вже не богоподібний титан Відродження, а людина, що усвідомила швидкоплинність і ілюзорність "радостей земних". Звідси меланхолійність і внутрішня зосередженість персонажів як церковної, так і світського живопису серед пишного цвітіння життя. Мораль епохи не звеличує відмовлення від земного і людського, а затверджує необхідність розумного самообмеження. Людина бароко увесь час стоїть перед вибором - бути щасливим тут і зараз (тобто на землі) чи потім і там (на небі). Постійно зіставляючи земну твердінь з небесною, художники дають волю фантазії, звільняючи себе і глядача від умовностей, як формальної релігії, так і повсякденної логіки. Звідси фантасмагоричність образів як характерний елемент бароко й одна із самих яскравих рис його українського різновиду.
название имеет не столько прямое значение (оно связано с содержанием рассказа) , сколько переносное и приобретает метафорическое значение. Автор, уже взрослый человек, не просто вспоминает свои детские годы, совпавшие с одним из самых драматических периодов в истории нашего государства, но и анализирует свои детские впечатления и размышления "о времени и себе". Главным в отношении писателя к окружающим и к самому себе является совесть. Именно это качество не даёт ему возможность забыть те далёкие годы.
Цель – это стремление к чему-либо, то что хотим получить и в чем желаем преуспеть. Каждый из нас ставит перед собой цели и пытается их достичь. Однако бывают такие моменты, когда фразу «Цель оправдывает средство» используют в качестве отговорки за содеянное злодеяние. В этом случае высказывание считается неправильным, ибо никакая цель не позволяет человеку совершать недостойные поступки. Цель может оправдать средство, если оно не ущемляет других. Цель всегда должна быть нравственной и средства должны быть нравственными. Благая цель не может быть достигнута использованием безнравственных средств. И страдания детей, этого точно не стоят
Объяснение:
Майстри тієї пори, продовжуючи і немов надолужуючи упущене вслід західноєвропейському Ренесансу, малювали свого героя сильним, розумним, енергійним і жагучим. Але це вже не богоподібний титан Відродження, а людина, що усвідомила швидкоплинність і ілюзорність "радостей земних". Звідси меланхолійність і внутрішня зосередженість персонажів як церковної, так і світського живопису серед пишного цвітіння життя. Мораль епохи не звеличує відмовлення від земного і людського, а затверджує необхідність розумного самообмеження. Людина бароко увесь час стоїть перед вибором - бути щасливим тут і зараз (тобто на землі) чи потім і там (на небі). Постійно зіставляючи земну твердінь з небесною, художники дають волю фантазії, звільняючи себе і глядача від умовностей, як формальної релігії, так і повсякденної логіки. Звідси фантасмагоричність образів як характерний елемент бароко й одна із самих яскравих рис його українського різновиду.
не уверена точно но вроде так