У поемі Тараса Григоровича Шевченка «Кавказ» розповідається про боротьбу народів Кавказу за незалежність від Російської Імперії. Український письменник був натхненний кавказькими людьми, які боролися за свою самостійність, і тому відгукувався про них в цілому сприятливо. Російська Імперія представлялася Шевченку державою, яка намагається нав’язати свою імперську політику волелюбним народам Кавказу. Автор звинувачує царський режим в тому, що він намагався отримати владу над тією територією, на яку він не має права. При цьому Кавказ зображений у ролі Прометея, а Росія в образі орла, який хоче здолати і заклювати Прометея.
Розмірковуючи про актуальність цієї поеми сьогодні, варто зауважити, що сучасний історичний регіон Кавказ сьогодні є розділеним. Його південна частина відійшла до незалежним і суверенним державам Вірменії, Азербайджану та Грузії. Регіони Північної частини Кавказу сьогодні перебувають у складі Російської Федерації.
Я думаю, що поема Тараса Григоровича Шевченка сьогодні вже повністю втратила свою актуальність. По-перше, південна частина Кавказу домоглася свого місцевого управління – після розвалу СРСР було сформовано три повністю національних держави – Грузія, Вірменія і Азербайджан. З цих країн єдиний конфлікт виник з Росією лише у Грузії, але виник він виключно з вини тодішнього грузинського керівництва. У всьому іншому ніяких конфліктів між Росією та країнами Південного Кавказу немає.
Що ж до регіонів Північного Кавказу, які входять до складу російської держави, то не так давно за історичними мірками, близько двадцяти років тому, на території одного з регіонів, Ічкерії, виник збройний конфлікт між місцевими повстанцями і центральним урядом. Проте, через деякий час конфлікт був вирішений, а Росія зберегла свою територіальну цілісність. Сьогодні деякі радикальні і екстремістські угруповання на території Кавказу все ще намагаються протистояти центральному уряду, але, тим не менш, центральна влада з цими проблемами добре справляється.
У своїй поемі Тарас Шевченко захоплено висловлювався про воїнів, які воювали за свою ідею. У той же час, я думаю, що те, про що писав український письменник – справа історії. Сьогодні ж у світі існує певний міжнародний порядок, згідно з яким необхідно дотримуватися територіальної цілісності всіх країн. Це стосується як країн Південного Кавказу, так і Російської Федерації, до складу якої входять регіону Північного Кавказу. З цієї причини я вважаю, що поема «Кавказ» свою актуальність повністю втратила.
Добро в сказках всегда побеждает зло, за это и любим мы бесхитростные поучительные истории о Бабе Яге, Кощее Бессмертном, Чуде-Юде, водяных и русалках. Поэма А. С. Пушкина «Руслан и Людмила» — тоже сказка. Там можно встретиться со злым волшебником Черномором и огромной говорящей головой, с храбрым витязем и прекрасной смелой княжной, с мудрым старцем Финном и подлым предателем Фарлафом. Много зла и несправедливости ожидает нас в начале поэмы, но у сказки свои законы. Любовь, верность и бесконечная отвага Руслана побеждают и недоверие старого князя, и злые козни карлика-волшебника, и даже обман и предательство трусливого соперника. Людмила тоже не опускает руки, попав в беду. Она храбра, не падает духом в плену коварного Черномора. Юной княжне удается спрятаться, воспользовавшись волшебной шапкой бородатого карлика. Это и ей дождаться любимого, победившего похитителя чужих невест. Все зло к концу поэмы оказывается наказанным. И происходит это благодаря высоким нравственным качествам героев этой сказки.