Орлы́ — в легендариуме Дж. Р. Р. Толкина большие и благородные птицы, созданные Манвэ и Йаванной[1] перед пробуждением Детей Илуватара, предположительно, как владыки келвар (животных).
1 эпоха .
В Первую эпоху орлы эльфам и людям противостоять Морготу. Под предводительством Торондора они гнездились в горах Криссаэгрим[2]. Помимо личных подвигов Торондора Маэдроса[3] и тела убитого Финголфина[4]), деяния Орлов включали в себя: защиту Гондолина от шпионов Моргота Хурина и Хуора Берена и Лютиэн Туора, Идриль и оставшихся в живых жителей Гондолина при бегстве из гибнущего города[7]; а также, при поддержке Эарендиля, решающаяя роль в Войне Гнева - поражение крылатых драконов, что позволило войску Валар одолеть армию Тьмы[8].
2 эпоха .
Во Вторую эпоху большинство Орлов, предположительно, вернулись в Аман. В конце эпохи они прибыли в Нуменор с предупреждением о предстоящей гибели королевства.
3 эпоха .
В Третью эпоху Орлы Гваихира, обитающие в Мглистых горах Гэндальфу и Радагасту. Они играли важную роль в путешествии Торина к Одинокой горе с целью вернуть сокровища гномов - избавив последних от гибели в пожаре[9]. Также Орлы всех в Битве Пяти Воинств, прилетев в конце и оказав решающую поддержку[10]. Во время Войны Кольца орлы освободили Гэндальфа из Ортханка[11]. Также орлы участвовали в битве возле Черных Врат, сражаясь с назгулами на крылатых тварях, а также чуть позже Фродо и Сэма с пылающих склонов Ородруина[12].
Орлы были достаточно большими, чтобы унести человека (или гнома вместе с хоббитом); Торондор, величайший из Орлов, имел размах крыльев в 180 футов. Они могли говорить на языках людей и эльфов. Орлы жили достаточно долго и, предположительно, были бессмертны; деяния Торондора охватывают период приблизительно в 600 .
Сюжетное значение.
В книгах Толкина орлы часто использовались как средство неожиданного попавших в беду героев, аналог античного приёма deus ex machina. Одна из самых распространённых тем для споров и шуток насчёт «Властелина колец» — что Братство Кольца должно было полететь в Мордор на орлах с самого начала. На эту тему снят известный ролик-пародия «How the Lord of the Rings should have ended», ставший популярным благодаря YouTube[13]. В 2012 году журнал «Мир фантастики» посвятил подробную статью разбору аргументов «за» и «против» такого полёта[14].
Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — це психічний процес, складний стан організму середньої тривалості, що відображає суб'єктивне оціночне ставлення до існуючих або можливих ситуацій та об'єктивного світу, призводить до дії симпатичної нервової системи і підвищення життєдіяльності організму[1][2][3]. Внаслідок цього підвищується ритм дихання, пульсу і залозовиділення тощо, на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція інтенсивна та довготривала — настає порушення інтелектуальних функцій, зростають тенденції щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру, можливе роздвоєння особистості тощо.
Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони з'являються несподівано, викликають почастішання або уповільнення скорочень серця. Емоції характеризуються трьома компонентами: переживаючими або усвідомленими в психіці відчуттям емоцій; процесами, що відбуваються в нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму ігаються виразними комплексами емоцій, в тому числі, на обличчі. Фахівці проводять відмінність між поняттям «емоція» і поняттями «почуття», «афект», «настрій» і «переживання».
В українській мові заведено використовувати поняття «Емоція» як переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини[4].