На мой взгляд, называть человека царем природы будет несколько опрометчиво. Во-первых, потому, что человек является частью природы, как и миллионы видов других живых существ. Многие из них опасны для человека: крупные хищники, ядовитые змеи, паразиты и так далее. Кроме того, многие животные - даже можно сказать, большинство - сильнее и быстрее человека.
Да, человек как вид очень многочислен. Люди умны, умеют не только при к окружающей среде, но и преобразовывать, изменять ее для удовлетворения своих потребностей. Однако это не ставит человека выше природы - человек все так же остается ее частью.
Во-вторых, человек не царь природы еще и потому, что природа не подчиняется его приказам. Человек до сих пор страдает от стихийных бедствий - землятресений, ураганов, цунами, нашествий саранчи и эпидемий. Хотя, конечно, люди могущественны. Технологии, изобретенные человечеством, начиная с самых первых вроде применения огня, разведения растений и животных преображать природу до неузнаваемости. Однако деятельность человека может пойти как во благо природе, так и во вред.
Стремясь удовлетворить свои потребности в еде и товарах народного потребления, люди разводят животных и растения, строят фабрики и заводы, прокладывают коммуникации. Человеческая деятельность очень сильно меняет облик тех мест, где живут люди, и не всегда к лучшему. Бесконтрольная деятельность погубить природу, а вслед за ней погибнут и люди.
Поэтому людям надо действовать с умом - не зря же латинское название нашего вида звучит как "человек разумный".
Казка Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» стала своєрідним заповітом мудрої людини своїм сучасникам та майбутнім поколінням, які живуть на цій зовсім неідеальній планеті. Та й чи казка цей твір? Достатньо пригадати пустелю, де льотчик після аварії зустрів Маленького принца. Відомо, що у екстремальній ситуації перед людиною пролітають картини усього її життя. Звичайно ж, пригадується не тільки все хороше, а й ті випадки, коли людина виявила непорядність, нечесність, боягузтво. Людина прозріває і усвідомлює те, що не звертала уваги на важливі речі, те, що недооцінювала.
Мабуть, саме в образі Маленького принца до героя казки прийшли часи його дитинства, прийшла його незаплямована, чиста совість. Саме маленький хлопчик з іншої планети допоміг йому уважніше і гостріше подивитися на своє життя, подивитися на місце, яке він займав, і все оцінити по-новому. Саме завдяки Маленькому принцу льотчик повернувся до своїх товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба відноситися до дружби, що треба обходити стороною і що треба цінувати. Як це не дивно, але Маленький принц навчив дорослу людину ЖИТИ.
Перебування героя у пустелі, довгі розмірковування удалині від суєти, яка зазвичай поглинає наші душі і наше життя, часи, проведені на самоті, спілкування з Маленьким принцом наблизили льотчика до розуміння сенсу свого існування. Але пустеля у казці була ще й символом самотності людини, символом, який доводить, що з людьми теж може бути одиноко.
Сумна і при тому чарівна притча розкриває важливі філософські і моральні проблеми. Автор робить це за до витончених афоризмів, які добре відомі і допомагають багатьом з нас у житті: «Очі не бачать. Треба шукати серцем», «Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Ми у відповіді за тих, кого приручили».
Казка А. Сент-Екзюпері примушує нас по-іншому дивитися на навколишній світ, на людей навколо нас. А Маленьким принцом на нашій планеті є кожен з малюків, який з’являється на цей світ таким саме зацікавленим, як і дитина з іншої планети. Щодо героя казки, то він не тільки допоміг дорослій людині зрозуміти, заради чого треба жити і що цінувати в житті найбільше, а й сам зрозумів ці істини: будь-хто з нас повинен жити не заради себе, а заради тих, хто нам найдорожчий. Ми повинні відповідати за тих, хто знаходиться поруч з нами і за тих, кому ми небайдужі. У кожного з нас є свої турботи, але кожен з нас повинен усвідомлювати свій обов’язок не тільки перед рідними людьми, а й перед оточуючими, переду суспільством і Батьківщиною.