Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати
чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник “дипломований” – для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля! Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди. Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це? Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось гатунку.
"Родное" , "Богомолье" и "Лето Господне" В семь лет потерял отца, о котором после будет писать бесконечно и неохотно о матери т.к. та была суровой по отношению к своему сыну,а также была человеком раздражительным и властнымЕго первая публикация увидела свет во время учебы на юрфаке Московского университета. Но он особо не придал этому значения, были вещи поважнее (учеба, женитьба) Кто ему найти своё место в литературе?Февральскую революцию он первоначально принял и даже отправился в Сибирь для встречи политкаторжан. Октябрьскую революцию же не принял с самого начала, её события привели к значительным переменам . Вскоре после революции он вместе с семьёй уехал в Алушту.В значительной степени под влиянием обещания писателя И. А. Бунина оказать на первых порах семье писателя, Шмелев задумался об эмиграции. В 1922 году Шмелёв покинул Советскую Россию и отправился сначала в Берлин, а затем в Париж, прожив в этом городе до конца жизни. В Париже его произведения публиковались во множестве русскоязычных эмигрантских изданий. Первое значительное произведение, которое Шмелёв опубликовал в эмиграции — эпопея «Солнце мёртвых». Книга была переведена на многие языки и принесла Шмелёву широкую известность.Его приучили этому с детстваОкружающие предметы в детстве виделись будущему писателю одушевлёнными и полными ни на чью не похожей жизнью
ВАСЮТКА В ШКОЛЕ ШУСТРЫЙ, ЛЮБИТ ПОШАЛИТЬ "...Ох-хо-хо, парнишка-то был какой, парнишка-то, шустрый, востроглазый!.." "...Жалко ему самого себя стало, начало донимать раскаяние. Не слушал вот он на уроках и в перемену чуть не на голове ходил, покуривал тайком..." ЛЮБИТ УЧИТЬСЯ и ЦЕНИТ ТОВАРИЩЕЙ : "Васютка старался думать сначала о доме, а потом ему вспомнилась школа, товарищи..." ЛЮБИТ ПРИРОДУ., ТРУДОЛЮБИВ "...Орехами рыбаков снабжал Васютка. Все ближние кедры он уже обколотил. С каждым днём приходилось забираться всё дальше и дальше в глубь леса. Но эта работа была не в тягость. " НАБЛЮДАТЕЛЕН Мальчишке нравилось бродить. Ходит себе по лесу один, напевает, иногда из ружья пальнёт..." Он ведь знал, что кедровка — птица полезная: она разносит по тайге семена кедра..." "...увидел поднимающуюся с земли большую чёрную птицу. «Глухарь!» — догадался Васютка, и сердце его замерло. ВЛАДЕЕТ ОРУЖИЕМ.Стрелял он и уток, и куликов, и куропаток, но глухаря подстрелить ему ещё не доводилось..." "...Он подождал, пока утки поравняются с мысом, выцелил пару и выстрелил. Две нарядные свиязи опрокинулись кверху брюшками и часто-часто задвигали лапками..." "...А что? Влёт ещё лучше, оказывается, стрелять: сразу вон несколько ухлопал!.." СООБРАЗИТЕЛЕН , ЗНАЕТ ЗАКОНЫ ЛЕСА."...Ничего, сейчас посоображаю и найду дорогу. Та-ак… Почти голая сторона у ели — значит, в ту сторону север, а где ветвей больше — юг. Та-ак…" "...поглядел на озеро, на кровянистое небо и с тревогой проговорил: — Ветер завтра будет. А вдруг ещё с дождём?.." "...«Вызвездило — к холоду!» — и на душе у него сделалось ещё тревожнее..." "...А много ли в жизни хотелось узнать и увидеть Васютке? Много. Узнает ли? Выберется ли из тайги?.." "...«Откуда в озере столько белой рыбы?» Он не раз слышал от рыбаков, что в некоторых озёрах будто бы водится белая рыба, но озёра эти должны быть или были когда-то проточными..." Автор любит своего героя за самостоятельность, находчивость, умение найти выход из сложной ситуации. Недаром озеро после путешествия мальчика по тайге и его успешного завершения назвали Васюткиным.
Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнюватичи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник “дипломований” – для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля! Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди. Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це? Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось гатунку.