ответ Ночь. На лугу около костра пять мальчиков. В котелке варится картошка. Поблизости пасутся лошади. Вдруг собаки залаяли и бросились в темноту. Широкоплечий неулюжий парнишка молча вскочил, прыгнул на лошадь и поскакал вслед за собаками.
Это был Павел, один из героев рассказа Ивана Сергеевича Тургенева “Бежин луг”. Я не случайно начал с этого эпизода, который понравился мне больше всех. Павел понравился мне больше других ребят. Он был из бедной крестьянской семьи и одет был очень бедно, лицо изрыто оспой, а голова, как говорится, с пивной котел.
Но было в Павле что-то очень привлекательное. Особенно ясный умный взгляд, сильный голос, спокойствие и уверенность. Еще больше привлекает в нем его деятельность. Все ребята сидели, а он варил картошку, следил за костром. И рассказы его отличались от рассказов других ребят. Павел всегда говорил только о том, что сам видел, в его рассказах был юмор. И когда он рассказывал, как ждали дня, когда Тришка-антихрист должен был спуститься на землю, все ребята смеялись.
Еще из мальчиков мне понравился костя. Правда, он во многом отличался от Павла. Костя на два года младше Павла. У него худое лицо, с острым, как у белки, подбородком, большие черные глаза смотрели всегда немножко грустно, как будто хотели что-то сказать, но на языке таких слов не было. Худенький, он был одет так же бедно, как и Павел. А лицо у него было усталое, с болезненным выражением. оказался ночью в лесу, то, наверное, тоже испугался бы ночных криков. Но не потому, конечно, что вообразил себе леших, а просто так, потому что как-то страшно в темноте.
Мальчики, о которых пишет Тургенев, были неграмотными, суеверными, и они всерьез верили тому, что рассказывали Костя, Илюша и Федя.
Зато они многое знали и умели делать: пасли лошадей взрослым в поле и дома, собирали в лесу ягоды, грибы, особенно хорошо чувствовал себя в ночном Павел. Он лучше всех знал природу, объяснял ребятам, какая птица кричит, кто в реке плещется.
Костя сказал, что проходил мимо бучила, а там кто-то застонал жалостливо. Костя испугался, вообразив себе водяного. А Павлик сказал, что так могут кричать маленькие лягушки.
В то же время Костя лучше всех описывал природу в своих рассказах. Он очень красочно описал, как плотник Гаврила встретил в лесу русалку. Павел любил настоящую жизнь леса и поля, а Костя видел во всем этом что-то сказочное.
Мне, как и Тургеневу, в речи Павла понравился его юмор и здравый смысл, а в речи Кости — мечтательность, поэтичность.
Было между ними еще одно отличие. Павел был смелым, решительным мальчиком. Я уже написал в начале, как Павел решительно поскакал на лошади. Это он хотел отпугнуть волка, а с собой не взял ничего, кроме хворостины. А когда вернулся, и не подумал похвастаться свой смелостью. А Костю даже сам Тургенев назвал трусишкой. И не зря. Ведь Костя пугался всего непонятного, даже крика лягушки в бучиле.
Костя был добрым мальчиком. Он очень жалел Феклисту, мать утонувшего Васи. Когда Павел пошел к реке, Костя предостерег его, сказал: “Осторожно, не упади!”
А Павел заботился о других не на словах, а на деле он бросился от волка не свою лошадь, а всех лошадей. И картошку варил не для себя, а для всех ребят.
Когда я читал рассказ, мне было немножко завидно. Мы, конечно, живем куда лучше тех ребят, но хотелось бы так же хорошо знать природу, уметь ездить верхом и вообще быть такими же свободными на лугу, в поле, в лесу.
Объяснение:
Відповідь:Талановитий,
наділений поетичним талантом
«Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів,
Не позичений, а власний»
Привабливий, непоганий на вроду
«На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа,
Хоч не був він теж поганий»
Проста, благородна,
добра та доброчесна людина
«От собі — людина божа!»
Не мав таланту до співу
«Що не був співцем поет наш,
Бо зовсім не вмів співати».
Мав талант до поетичного слова
«Та була у нього пісня
І дзвінкою, і гучною,
Бо розходилась по світу
Стоголосою луною».
Живучи самотньо,
поет не був
одиноким, бо народ любив
його за правдиве слово
«І не був поет самотнім:
До його малої хати
Раз у раз ходила молодь
Пісні-слова вислухати»...
«Надійшла сільськая молодь,
Що з роботи поверталась,
І побачила поета,
З ним приязно привіталась»...
«Бачать: зібрана громада,
Всі стоять навколо ліжка,
Мов якась таємна рада!»
Пісні поета допомагали жити «Теє слово всім давало
То розвагу, то пораду»
За своє служіння людям поет
зустрічав подяку від них
«Слухачі співцю за теє
Ділом скрізь давали раду.
Що могли, то те й давали»
Дотепний, гострий на язик «А поет йому: «Та й сам я
Не люблю з панами жарту... »
«Певне, всі ми в божій волі»
Допомагає закоханому Бертольдові,
визнає красу цього почуття
«Ось пожди лиш трохи, зараз
Будеш мати серенаду»
Невибагливий у матеріальному житті,
задоволений своїм становищем,
жив бідно, але гідно
«Він зо всього був догодний»
«Досить з нього, що не був він
Ні голодний, ні холодний».
«До убогої оселі,
Принесли вони поету
Ті запросини веселі»
Черпав творчу наснагу в природи
«То щодня поет приходив
До діброви на розмову»
Любив природу «Чи він слухав шум діброви,
Чи пісні складав, не знаю! »
Не страшився незгод «Ей, я лиха не боюся,
З ним ночую, з ним і днюю»
Мав багату творчу уяву «В мене рими — соколята,
Як злетять до мене з неба»...
В таємні світи надхмарні
Я на крилах думки лину»
Надає перевагу духовному багатству,
а не матеріальному,
найцікавіший скарб для поета —
мати щастя.
«Маю я багатства стільки,
Що його й на тебе стане! »...
Бачиш ти — оця діброва,
Поле, небо, синє море —
То моє багатство-панство
І розкішне, і просторе.
При всьому сьому багатстві
Я щасливий завжди й вільний».
Творчість та воля приносить
митцю щастя
«Та я справді маю щастя,
І з мене його доволі»
Свободолюбний, правдивий «Так, я вільний, маю бистрі
Вільні думи-чарівниці»
Живе по-совісті, не приносить зла іншим «Сам я вільний і ніколи
Не зламав чужої волі!»
Писав свої поетичні рядки для народу «Тут поет взяв мандоліну,
І на відповідь гуртові
Він заграв, і до музики
Промовляв пісні чудові».
Його поетичне слово долало перешкоди. «Що за дивна сила слова!»
Був розумнішим від Бертольда «Ворожбит якийсь, та й годі!»
Його талант визнають усі «...у гаю
Ти своїм віршем чудовим
Чарував усю громаду»
Гостинний господар «Не палю вогню даремно;
Та для гостя запалю вже.
І добув вогню з кресала».
Має неабиякий талант до написання
поетичного слова, працелюбний та
наполегливий, відточує свою майстерність
«химерний, норовистий
Кінь поезії крилатий!»
Щедрий, допомагає іншим «Можу я знайти й без плати
Для приятеля пораду».
Співчутливий до чужого горя «Розливався людський стогін
Всюди хвилею сумною,
І в серденьку у поета
Озивався він луною...
«Там він має розважати
Не одну сумну родину»
Надихає народ на боротьбу за
рівність та волю, виступає проти
несправелдивості
«Все про рівність і про волю
У піснях своїх торочать».
Згуртовує навколо ідеї справедливості
людей-однодумців,
борець, обдарований поетичним,
мистецьким хистом
«Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана»
Безкорисливий, не чекає нагороди «Ви скажіте свому пану,
Що заплати не бажаю,
Бо коли я що дарую,
То назад не одбираю».
Вірний своєму покликанню,
не йде на службу до Герольда,
не зраджує своєму народові,
послідовний у своїх діях
Пояснення:
В интернете есть. Так как Копировать нельзя, посмотри сама. Если я скопирую меня