Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі. Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій. Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей. Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі. Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини. Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої миті просвітлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
В предновогоднее время хочется читать и смотреть что-то по этой тематике. И в каком-то списке произведений «с новогодним настроением» я нашла книгу Кевина Алана Милна «Рождественский мешок». Как можно догадаться, сюжет в книге разворачивается в предновогоднее время, в ноябре-декабре. Мальчиков Молара и Аарона родители привозят в торговый центр для того, чтобы отдать список с желаниями Санта-Клаусу. Мальчики уже особенно не верят в этого персонажа, и потому ко всей затее относятся со скептицизмом. Однако эта поездка оборачивается тем, что братья заводят новых друзей, понимают важные вещи, а также приобретают бесценный опыт. Книга «Рождественский мешок» написана хорошим языком, немного детским, легко читается. Однако я не могу назвать ее тем произведением, от которого появляется рождественское или новогоднее настроение. По крайней мере, со мной такого не произошло. И вообще это произведение раскрывает довольно тяжелые темы, о которых люди стараются не думать, тем более в праздники. В книге нет волшебства в прямом смысле, но зато там есть безусловно важная идея о том, что многие люди воспринимают Рождество как праздник подарков, однако это в первую очередь празднование любви к людям, доброты, сочувствия, и отмечать его надо тем, кто нуждается в этом больше всего. В данном случае речь идет о больных детях, которые стараются радоваться празднику, зная, что некоторые из них, возможно, не доживут до следующего Рождества. Эта книга о том, что настоящие подарки – это не игрушки и не какие-то вещи, которые можно купить за деньги, а другое, бесценное – дружба, жизнь, свобода, обретение себя, великодушие, любовь, и это самое дорогое, что человек может либо подарить, либо обрести другому человеку. В целом книга очень правильная, иногда даже до такой степени, что кажется, что щепотка иронии или цинизма не помешает. Но если рассматривать ее как произведение для детей, то, наверное, такой она и должна быть. А под конец книга заставила меня прослезиться. Я почувствовала и поняла, что судьба некоторых людей очень сильно обделила, и все равно они находят в себе силы и возможности радоваться жизни и другим, и само по себе это очень вдохновляет. И еще эта книга задуматься о том, что моя жизнь по сравнению с тем, что в книге описано, очень даже хороша, жаловаться по сути не о чем, и полно возможностей делиться чем-то с другими. В общем, вряд ли книгу «Рождественский мешок» стоит припасать для прочтения именно в соответствующие праздники, слишком уж серьезные проблемы в ней обсуждаются, и она совсем не о волшебстве, а о вполне земных вещах. Однако прочитать ее стоит в любое время года, как взрослым, так и детям.
Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі.
Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.
Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей.
Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.
Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.
Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої миті просвітлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.