удачи:)
Великий Карл, володар наш славетний,
Сім повних літ в Іспанії провів,
Нема вже замку, що не покорився б,
Нема ні міста, ні муру цілих,
Крім Сарагоси на вершку гори.
Там засіли нечесні бузувіри, що служать Магомету. Їх очолював король Марсіль. Він попередив своїх князів та графів, що володар Франції, Карл Великий, прийшов їх завоювати. Але у них не було достатньо сил та війська, щоб мірятися з ним.
Бланкандрін, наймудріший із них, готовий був постояти за свого пана. Він йому порадив пообіцяти, що стане прибічником Карла, буде йому вірно служити та в день святого Михаїла прийме християнство. Крім того, Марсіль повинен подарувати королю Франції верблюдів, яструбів, левів та чотири сотні мулів з сріблом-золотом (50 возів), щоби той заплатив своїм воякам.
Треба також послати йому, щоб він мав певність, і десяток-другий заложників, а може, й своїх дітей, хоч на них чекає смерть.
Марсіль погодився.
Тим часом збиралося військо французів: князь Одж’єр, архієпископ Турпан, старий Річард з племінником Анрі, граф гасконський Ацелін, Тедбальт із Реймса, свояк його Мілон, а також Джер’єр, Джерін і граф Роланд, небож Карла Великого, із шляхтичем Олівером.
Треба було призначити когось, хто заніс би.Марсілеві звістку від Карла Великого. Роланд запропонував свого вітчима Ганелона. Ганелонові ж не хотілось йти у саме пекло, і він став злий на Роланда. Однак франкам треба було послати наймудрішого. Отож Ганелон задумав помститися Роландові.
Коли Ганелон вже збирався їхати, цар дав йому з правиці рукавицю, але в того вона впала з рук. То був знак — посольство вийде на погибель.
Ганелон замислив зраду. Він радить Марсілю, як убити Роланда. Подарувавши багато добра володарю Франції, дочекатись, коли він від’їде додому, лишивши частину війська, очолену Роландом, в Сарагосі. Тоді треба зробити в горах засідку і вбити Роланда.
Тим часом король Карл кличе до себе Роланда та говорить, що дасть йому половину війська, але той відмовляється: цар повинен бути в безпеці. Бере з собою тільки 20 тисяч.
І король попрямував до Франції, лишивши в Іспанії племінника.
Коли Роланд довідався, що буде бій, то розлютився, "відважніший став лева й тигра". Призвав Олівера: "Є в тебе спис, є в мене Дюрендаль, від Карла гарний дар. Коли помру, то інший власник скаже колись про нього: "В гарних був руках".
Вони зрозуміли, що їх зрадив Ганелон, та були впевнені, що Карл за них помститься.
Почався бій, Відважно бились як франки, так і сарацини.
Страшний, завзятий бій лютує далі.
Роланд і Олівер хоробро б’ються,
Туриш понад тисячу раз уже вдарив,
Стають до бою й пери без вагання,
І франки б’ються,— йде борня,
Невірних сотні, тисячі там гинуть.
А у Франції в цю ж мить знялася буря, вихор виє, "дощі та град ідуть без міри, без кінця, і блискавки блискучі часто грають, помітно скрізь хитається земля..".
Невірних було набагато більше, ніж франків. Роланд розумів, що подати знак Карлові буде важко, бо він вже далеко. Тоді узяв Роланд рукою Оліфанта, приклав його до уст і як заграв, "відбивсь об гори голос, залунав, на тридцять миль навкруг пішов луною".
В рождественские песни в прозе Ч. Дiккенса показан старый жадно человек.
У него нет власноï семьи, детей, i он вовсе не
радуется лучшем празднику Рождества. В Скруджа есть все. Он богат,
у него есть торговая союз, он умеет зарабатывать деньги. Действительно,
без денег не будет i праздники, потому что ни за что будет купить подарки или накрыть
праздничный стол. Деньги очень нужны всем. Бедность и убогiсть очень
неприятные. В этом произведении Чарльз Дик-Кенс показал, которые потворнi
Бедность i Темнота.
Они змальованi в виде маленьких деток, но дети эти потворнi,
зморщенi, худые, обдертi. Вот такая неприглядная бедность. Никто не хочет
быть несчастным. Но Скрудж ничем не лучше этих чудовищ. Он хоть i
богатый, но ведет себя, как бедный, потому что экономит на всем, i у него
форуме ни праздника, ни подарков. Настоящее счастье Скрудж узнал,
когда сумел сделать хорошие дела. Подарил семье Боба большого iндика,
а сам отправился в гости к племяннику. Он стал улыбаться и делать
добро. От этого на душе у него потеплело, i Рождество стало его
любимым праздником.
Мне кажется, что самое ценное в жизни это наши родные. Я хочу, чтобы
моï мама и папа, брат, бабушка, тетя были всегда здоровы и
улыбались. Когда мы собираемся вместе, даже без подарков, но
с хорошим настроением это самое ценное для меня. Хорошо, что Скрудж
понял своï ошибки и успел ïх исправить. Главные черты
характера Скруджа
В произведении Чарльза Дiккенса Рождественская песня в прозе мы познакомились с
главным персонажем Скруджем. Это непривлекательный тип человека. Скрудж был
настоящий жмот: он умел крепко схватить человека, как клещ, подавить,
скрутить, сгрести. Он был жадно, твердый i острый, как камень,
скрытный i похож на слизняка. Взгляд в Скруджа был такой холодный, что
от него можно было замерзнуть. Или страшные для нас снег, град, ураган?
Да. Но и они порой меняются, а Скрудж никогда не изменялся. Даже
собаки слiпцiв боялись его дурного глаза. Одним словом, это была очень
плохой человек. Чарльз Дiккенс описал его с самого начала так, чтобы
сразу дать понять, что ничего хорошего в Скруджевi не было. но призрак
Марлей i трех духов решили Скруджа и ему измениться.
Он увидел себя малым i одиноким, увидел свою ласковую сестру и семью
Боба. А еще увидел свою смерть i понял, что никто о нем не может
сказать ничего хорошего. Поэтому решил измениться. Теперь Скрудж стал щедрым
i веселым. Он понял, что хорошие дела и доброе сердце гораздо
более важные по скупiсть i грубость.
Мне кажется, что такие люди, как бывший Скрудж, является i теперь.
Я ïм сочувствуют. Это несчастные люди. I я всем желаю быть счастливыми и
щедрыми. Надо иметь доброе сердце, улыбаться людям, тогда всем будет
веселее i светлее.
В тому що вона злі на своє минуле. В деталях: полювання на картину, розривання картини і нерозуміння краси