В многослойном тексте есть жанровые черты драмы, комедии, трагедии, лирического повествования. Жанровый акцент на "комическом" предупреждает об опасности превращения пьесы в драму или трагедию, не позволяет приглушить авторский оптимизм. Комизм, пронизывающий все действия, имеет лирическую окраску: разорение "дворянских гнезд", гибель великолепного сада, смена исторических эпох - все вызывает чувство грусти.
Образ-символ вишневого сада отождествляется с красотой, романтикой, исторической судьбой России. Символический смысл сообщен деталям в ремарках. Ремарка "Из соседней комнаты доносится звук игры на биллиарде" создает звуковой фон, усиливающий мотив праздности, лености. Звучание лопнувшей струны символично передает предчувствие серьезных перемен, ожидание и тревога, созвучно реплике Фирса: "До несчастья так и было".
В драме постоянно используется прием умолчания. Персонажи ведут себя весьма скрыто и многое недоговаривают, перестают слушать и доверять друг другу, поэтому весь текст наполнен многоточиями.
Объяснение:
Герой казки-притчі подорожує планетами. Він хоче знайти собі друга, дізнатися більше про навколишній світ. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, але ті за цифрами доходів, честолюбством, жадібністю забули про своє людське покликання. Маленький принц по-іншому оцінює життя, як і всі діти. Для дорослих найголовніше — гроші, влада, кар’єра. Для дітей найголовніше — дружба, чесність, радість кожного дня. «Тільки діти знають, що шукають», «Дивні люди ці дорослі», — не розуміє їх малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник чи старий географ.
Маленький принц на Землі потрапляє в сад, де росте безліч троянд. Виявилося, що його квітка не була унікальною. У цю важку хвилину з’являється Лис. Він роз’яснює, що світ, людину потрібно відчувати серцем, а ще «ти завжди відповідаєш за того, кого приручив». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна пасивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю. І хлопчик розуміє: його троянда — єдина у світі, тому що він її «приручив».
Маленький герой зустрів у пустелі льотчика. Він допоміг йому гостріше й уважніше подивитися на життя, на своє місце в ньому і по-новому його оцінити. Маленький принц навчив його жити. Саме в пустелі, вдалині від метушні, льотчик наблизився до розуміння сенсу життя. Після довгих пошуків льотчик і хлопчик прийшли до криниці, яка є символом істини, що відкривається людині.
Важливо, щоб дорослі пам’ятали той час, коли вони були дітьми, а діти, стаючи дорослими, не забували про країну дитинства. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Дорослі думають, що вони зайняті серйозними справами у житті. Дійсно, ці справи важливі, але більш важливими є увага до людини, до її проблем, співчуття, до ближньому, захист краси…
Та дорослі надають великої ваги дрібницям, а про головне — красу природи і людських стосунків, правдивість, товариськість, щирість — забувають. Маленький принц переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, якби люди сприймали світ не очима, а серцем. Краса чистих людських відносин набагато важливіша у житті людини.