Образ Офелії - один з яскравих прикладів драматичної майстерності Шекспіра. її життя показано ніби пунктиром: прощання з Лаертом, розмова з батьком, розповідь про божевілля Гамлета, бесіда і розрив з Гамлетом, бесіда перед сценою "мишоловки", сцена божевілля. Офелія - слухняна дочка, вона не звикла суперечити нікому. І річ не в тому, що вона позбавлена волі й самостійності. Просто вона й сама не до кінця вірить у серйозність намірів Гамлета. Остання зустріч Гамлета й Офелії відбувається ввечері перед виставою "Убивство Гонзаго". Гамлет всідається біля ніг дівчини, навмисно говорячи різкості і навіть брутальності. І Офелія терпляче зносить усе, підспудно впевнена в якійсь своїй провині та божевіллі принца. А потім Гамлет убиває Полонія, і дівчина позбавляється єдиної опори в житті. Людина, яку вона продовжує любити, виявляється вбивцею її батька. Цього потрясіння бідний розум не виносить. Логіка божевілля Офелії вміщує кілька нав'язливих ідей: це - смерть батька, розтоптана любов, жорстокість світу. її загибель - сумна закономірність: такій чистій, довірливій істоті нема чого робити при дворі, де панують злість і віроломство. Її використали і викинули за межі світу. І живе каяття Гамлета над її могилою не може нічого виправити. Офелію занадто мало любили, і ніхто не зміг уберегти-у цьому її трагедія.
Глава 10 Осада городаГринев добирается до Оренбурга, где рассказывает генералу о штурме Белогорской крепости и просит её освободить. Генерал собирает совещание, участники которого высказываются за оборонительную тактику. Оренбург оказывается осажденным пугачевцами. Во время одной из стычек с мятежниками Гринев встречает казачьего урядника из Белогорской крепости, который передает ему письмо от Маши. В этом письме она просит Гринева ее от домогательств и угроз Швабрина. Гринев умоляет генерала дать ему солдат, чтобы дочь капитана Миронова. Генерал догадывается о его чувствах, но солдат дать отказывается.
