Анатолий Георгиевич Алексин (настоящая фамилия Гоберман) родился 3 августа 1924 года в Москве. Его отец - старый большевик - участвовал в революционных событиях и гражданской войне в Сибири и на Дальнем Востоке. Впоследствии поселился в Москве, был редактором партийного журнала. В 1937 году репрессирован. Детство будущего писателя в Москве и на даче в Серебряном бору, где он познакомился с Самуилом Яковлевичем Маршаком. В годы войны Анатолий заведовал заводской многотиражкой. После окончания войны он поступил в один из самых престижных институтов в стране – Московский институт востоковедения. К этому же времени принадлежат его первые печатные произведения.
Вскоре Анатолий Алексин становится одним из самых широко известных и печатаемых авторов в стране, он принимает участие в читательских конференциях, на которых встречается с детьми и взрослыми. Из-под пера писателя выходят сборники повестей и рассказов о детстве и юности, о связи детей с миром взрослых: «А тем временем где-то...» (1967), «Мой брат играет на кларнете» (1968), «Действующие лица и исполнители» (1975), «Поздний ребенок» (1976), «Третий в пятом ряду» (1977), «Безумная Евдокия» (1978), «Сигнальщики и горнисты» (1985) и другие. Эти книги долгое время были настоящими отечественными бестселлерами, они входили в перечень книг, рекомендованных для внеклассного чтения в школе. И сейчас книги этого писателя как никогда современны. Анатолий Алексин является лауреатом Государственных премий СССР и РСФСР, премии Ленинского комсомола, удостоен почётной медали Н.К. Крупской, Международной премии социалистических стран имени А.М. Горького, Международного диплома имени Андерсена. Писатель являлся членом-корреспондентом Академии педагогических наук СССР, секретарем Правления Союза писателей РСФСР, президентом ассоциации «Мир – детям мира!», заместителем председателя Советского комитета защиты мира, членом Союза писателей Москвы, Международного ПЕН-клуба, Союза русскоязычных писателей Израиля, почетным членом Союза писателей Америки и Канады. Книги Алексина изданы на сорока восьми языках мира, тираж которых превысил сто двадцать миллионов экземпляров. Имя писателя включено во многие российские и зарубежные академические издания. В последние годы Анатолий Георгиевич Алексин живет в Израиле и продолжает писать.
Головні герої “Фах”: Джордж Плейтен, Арманд Тревіліан, Хейлі Омейні (психолог), Інженеску Ладислас (історик), лікар Ллойд, лікар Зекері Антонеллі, лікар Сем Елленфорд, Інженеску Ладислас (історик-соціолог) Тема “Фах” — зображення моделі майбутнього суспільства, здобуття освіти та фаху Мета А.Азімова: глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя. Ідея“Фах” – Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей. Довести, що глибокі знання дає тільки само-освіта; треба розвиватися в різних напрямках, щоб бути ерудованою людиною, правильно визначитися у своєму професійному виборі Жанр “Фах”: науково-фантастичне оповідання (повість: у творі йдеться про тривалий період із життя головного героя Джорджа Плейтена, події відбуваються в різних місцях, існує паралельна сюжетна лінія – лінія Тревеліяна) Місце дії — Земля. В оповіданні згадується єдина конкретна географічна назва — місто Сан-Франциско. Ні назви рідного міста Джорджа, ні місця перебування в Інтернаті автор не вказує. Та й те, що усе людство розмовляє однією мовою і проживає на півтори тисячі планет, вільно переміщається не лише на Землі, а й в космічному створює відчуття всеосяжності Час подій. Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці. Описані події — фантастичн б здобуття освіти, заселення інших планет, спілкування з інопланетянами). Автор використав наукові гіпотези про освоєння космосу, про програмування інтелекту, про необмежені можливості людини. Події твору відбуваються фактично трохи більше, ніж добу. Йдеться про незвичайний день — Перше травня, день Олімпіади. Але художньо час подовжено, оскільки у власних спогадах його переживає Джордж Плейтен — від Дня Читання до дня Олімпіади. Це період формування людини, здобуття нею знань, вибору життєвого шляху. Заселені планети, що згадуються в оповіданні: Діпорія, Новія, планети класу А Конфлікт твору. Людина і суспільство: чи має людина право на власний вибір життєвого шляху; стандартизована система освіти і здатність до творчого мислення окремої людини Назва «Фах» – це не лише освіта, професія людини, а ще і її справжнє покликання, талант, її людська сутність, призначення на землі. Система освіти майбутнього за повістю Айзека Азімова «Фах» День Читання Проводиться щороку у вересні для дітей восьмирічного віку; «він ще не знав таємниці алфавіту» Мета: навчити всіх дітей восьмирічного віку читати «нас цікавила будова твого мозку» (у восьмирічному віці лікарі здійснюють вимірювання особливостей структури мозку кожної дитини, виявляючи таким чином володаря унікального мозку, здатного бути творчим, а не тільки засвоювати готову інформацію). Вміння читати отримують всі. Процедура проведення: лікарське обстеження, після якого за до спеціального пристрою та стрічок (своєрідна операція) закладається певна інформація, після якої через 15 хвилин людина вже читає. «Його і ще чотирьох хлопчиків упустили до кімнати і наказали роздягатися. Вони швидко скинули свій новий одяг і стояли так, голі й маленькі, тремтячи швидше від хвилювання, ніж від холоду. Медичні працівники по черзі обстежували їх за до якихось дивних приладів, кололи їм пальці, щоб узяти кров. Кожен лікар брав їхні картки і чорною паличкою вправно виводив на них акуратні рядки значків. Джордж пильно вдивлявся в них, але вони були так само незрозумілі. Потім дітям звеліли одягтися» «Вони сіли на маленькі стільчики і знову чекали. їх почали викликати по одному. Джорджа Плейтена назвали третім…» Роль цього етапу Освіти: У кожній родині очікували на те, що дитина, яка навчилася читати, в майбутньому буде генієм. «Сам по собі день Читання, либонь, мало що означав, та воднораз тільки він міг виявити бодай щось до настання того другого знаменного дня. Коли діти повернулися додому, всі батьки Землі вслухалися в їхнє читання, прагнучи віднайти якусь особливу легкість читання, щоб витлумачити її як щасливе знамення» «Восьмирічна дитина легко звикає до найдивовижніших явищ. І те, що вчора вона ще не вміла читати, а сьогодні вже вміє, здається їй чимось цілком природним, як сонячне проміння…» «Він намагався пригадати, як це не вміти читати, і не міг. Здавалося, він завжди вмів. Завжди» День Освіти Проводиться щороку в листопаді для молоді, що досягла вісімнадцяти років «Перше листопада того року, коли виповниться вісімнадцять» Мета: визначення фахової відповідності кожної молодої людини на основі медичного обстеження. Зіставлення бажань і можливостей матимеш пільги. Ми дамо тобі книжки, і ти вивчатимеш усе, що
Оно?