Однажды, под прямым влиянием А. С. Пушкина, Жуковский взялся за сочинение литературных сказок в народном стиле. Это было в 1831 году, когда оба поэта жили в Царском Селе. Состоялось своеобразное состязание. Сюжеты разрабатывались сообща. Пушкин написал тогда “Сказку о попе и о работнике его Балде” и “Сказку о царе Салтане”, Жуковский – “Сказку о царе Берендее” и “Cпящую царевну”. Конечно, и в сказках Жуковского видно стихотворное мастерство, но, тем не менее, снова сказалась разность подхода. Жуковский взял за основу литературные сказки – «Шиповник» братьев Гримм (в его переводе «Царевна-шиповник» ) и «Спящая красавица» французского писателя Шарля Перро, объединил оба варианта и переложил стихом. Он русифицировал сказку, введя некоторые русские народные черты. Но все же в ней чувствуется стилистическая близость к французскому источнику: во-первых, образ феи-колдуньи не характерен для русских сказок; во-вторых, рак-предсказатель вообще не русский образ; в- третьих, преобладают романтические мотивы и элементы.
А Пушкин написал свою, неповторимую литературную сказку. Она отличается сюжетом, героями, языком. Нужно отметить стилистическое своеобразие сказки Пушкина и его новаторство:
1. Поэт использует устойчивые повторяющиеся формулы. Экспрессивная лексика
3. В тексте обилие глаголов, придающих событиям динамизм
4. Есть авторская оценка героев
5. Ввел в композицию народные обращения-заклинания к силам природы
6. Вводит в сказку реалистические картины жизни царского двора
Пушкин создал истинно народную сказку, она вобрала все традиции русской народной сказки. Обратясь к народным сказкам, он творчески переработал фольклорные элементы, соединил народные сказочные традиции и литературное новаторство. Несмотря на то, что между сказками о царевнах есть сходства, различий все-таки больше. В пушкинской сказке больше событий, напряженнее сюжет, народный язык, обилие народных выражений, традиционных образов. Написанные по похожему сюжету, они воспринимаются как совершенно разные произведения. В пушкинской - русский дух, народные образы и язык, увлекательный сюжет, интрига, зависть. Его сказка – прямая наследница народной сказки. Многие слова пушкинской сказки как будто произнесены сказителем: «Аль откажешь мне в ответе? »,
Общей чертой характеров поэзии Пушкина и Жуковского считается гуманизм. Но однороден ли этот гуманизм?
У Жуковского были качества доброго человека, он сочувствовал несчастным, принимал участие в их судьбе, заступался даже за политических преступников, ходатайствовал о смягчении участи осужденных. В системе мышления Жуковского его понимание человека было всеобщим. У Пушкина по мере эволюции его мировоззрения складывалось иное понимание человека, его природы, понимание дифференцированности характеров, их обусловленности средой, обстоятельствами, движением истории.
При сопоставлении художественных систем Пушкина и Жуковского одним из определяющих критериев является критерий жизненных ценностей. У Жуковского – вера в предопределенность судьбы, вера в то, что на этой земле надо уповать на провидение. Жизненная философия Пушкина – это философия активной деятельности и борьбы. Противоположность этих двух философских тенденций сказывается даже в поэтике, в стиле, в образной символике.
Такое литературное состязание продолжалось многие годы. За этот период Пушкиным и Жуковским были написаны большое количество сказок, некоторые из них были созданы на основе одного и того же сюжета народной сказки. Но так изменены, дополнены, что воспринимаются как совершенно разные произведения. В итоге один из писателей все же признал свое поражение перед талантом другого.
Жуковский присылает Пушкину портрет с надписью “Победителю ученику от побежденного учителя
ответ:
з творчістю джонатана свіфта пов'язана сатирична традиція ійської літератури, яка набула подальшого розвитку у творах багатьох поколінь письменників. як майстер сміху у різних формах його вияву — від нищівного сарказму до ущипливої іронії — сатирик посів чільне місце у світовій літературі.
творчість свіфта — важливий етап у розвитку ійського просвітницького реалізму xviii століття. його сповнена обурення сатира таврувала вади сучасного йому світу, руйнуючи оптимістичні сподівання просвітників на майбутній прогрес. свіфт критикував внутрішню політику ії, висміював парламентську систему, засуджував колоніальні та загарбницькі війни, виступав проти релігійного марновірства та невігластва. звертаючись до конкретних проблем сучасної йому дійсності, свіфт трактував їх у філософському плані, соціальна гострота і злободенність його творів переростають у всеосяжні узагальнення його. сатира мала філософсько-політичний характер, його творчості був притаманний яскраво виражений громадянський пафос.
объяснение:
Объяснение:
Джордж Плейтен і Тревіліян були однолітками. Вони разом жили на планеті Земля, спілкувалися, брали участь у дитячих розвагах, товаришували. Проте їхні батьки посідали різне місце в «диференційованому» суспільстві. Батько Джорджа був простим трубоукладачем, а Тревіліян-старший був металургом на іншій планеті. Коли він повернувся на Землю, то мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. Однак Джордж любив свого батька, вступив у бійку, захищаючи його ім’я. Тревіліян хотів наслідувати свого батька, але лише для того, щоб посісти вище місце в суспільстві. Джордж хотів бути програмістом, змалку відчувши потяг до знань. Для нього не мав значення матеріальний чи соціальний розрахунок, як для Тревіліяна, котрий хотів стати металургом, щоб потрапити на Новію. Однак мрії героїв не здійснилися. Тревіліян, котрий отримав знання за до старого апарата, відстав від інших. Оскільки він і гадки не мав про те, що можна самостійно щось прочитати, вдосконалитися, то цілком ясно, що він ніколи не досягне своєї мети. На відміну від нього, Джордж, котрого відправили в інтернат для недоумків, не змирився зі своєю долею. Він ще більше переконався у своєму покликанні, а головне — збагнув, що людина має навчитися сама здобувати знання, самостійно мислити: лише так можна керувати новітніми машинами й самим ходом технічного прогресу, а не залежати від них. Автор протиставляє не лише ставлення героїв до знань, освіти, а й їхні моральні якості. Джордж Плейтен був більш людяним, морально стійким. Він хвилювався за своїх батьків, боявся осоромити їх. Він мав не лише талант, а й почуття гідності, внутрішньої свободи, цілеспрямованість. А Тревіліян з дитинства звик, щоб за нього все вирішували інші. Він йде найлегшим шляхом у житті, дбаючи лише про матеріальні блага й свій соціальний статус. Його воля повністю підкорена панівній системі. Він здатний на зраду колишнього товариша, відчувши, що той не такий, як усі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/porivnyannya-obraziv-pleytena-i-treviliana/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua