соленая вода при попадании в организм не утоляет жажду и может вызвать очень неприятные последствия. о пресной воде в тексте мало что говорится, но можно выстроить довольно таки точные предположения.
Вероятно, в первое время он смог отыскать пресную воду на месте крушения( куда возвращался несколько раз чтобы собрать нужные ресурсы). но ведь такого запаса на несколько лет не хватит, потому скорее всего он ее набирал из моря/озера и кипятил перед употреблением чтобы убрать оттуда соль и вредоносных микроорганизмов.
Объяснение:
Мені навіть важко уявити собі цю велику абстрактну відстань часу — 25 століть. Це — до Есхіла, а скільки ще від нього до тих давніх греків, що складали міфи про небо і землю, що оспівували героїв, даючи їм такі горді визначення: "герої", "титани", чаруючи через століття їхніми славетними подвигами?
Я нібито бачу старовинний театр просто неба, півколо грубих лав, акторів на котурнах (бо ж говорять про високі матерії, сьогодні дають трагедію), чую урочистий речитатив хору. А ще — його засмучене, викривлене стражданням обличчя. Це Прометей. Прикутий до скелі. (Інші частини твору Есхіла втрачено, а цю — найцікавішу, найголовнішу, мабуть, частіше грали, і тому навіть тисячоліття зберегли).
Дійсно, у "Прометеї закутому" Есхіл зобразив найважче: відповідальність героя за свій вчинок, розплату, покарання. Подумайте: ми не бачимо ні подяки, ні винагороди. Люди, заради яких Прометей зробив свій подвиг, десь там, "за кадром". Хто знає, може, вони й не згадують про нього! Є собі вогонь — та й годі. Учорашнім жалюгідним створінням ще багато треба пройти, щоб навчитися вдячності.
А що є? Страждання. Пасивна зрада друга. Гефест співчуває титанові, але, виконуючи наказ Зевса, приносить міцні ланцюги. Сльози та вмовляння сестер-океанід. Горе матері. Навіть батько, чоловік, теж радить підкоритися верховному богові. Можливо, сумніви. Хоч він і титан, а все ж таки відчуває біль від цього орла, зазнає ганьби від прилюдних страждань, спливає кров'ю.