Нужно написать сочинение на 1,5-2 страницы. тема : «дисгармонія- доведена до абсурду, через втручання людини в закони розвитку суспільства» по булгакову. «собаче серце» надо, . заранее ))
Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю й талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті “Собаче серце”. Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну й агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенський і покладений в основу повести
Професор Преображенський, літній уже людина, живе уединенно в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Кульки
Вічно голодний бідолашний пес Кулька по-своєму недурна. Він оцінює побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницкой “з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак”, “де грали на гармошці й пахнуло сосисками гаючи життя вулиці, воно робить умовиводи: “Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота”; “Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало”. Побачивши Пилипа Пилиповича Преображенський, Кулька розуміє: “Він розумової праці людина...”, “цей не стане пинать ногою”.І от професор робить головну справу свого життя - унікальну операцію: він пересаджує псові Кульці гіпофіз людини від чоловіка, що померся за кілька годин до операції. Людина цей - Клим Петрович Чугункин, двадцяти восьми років, судився три рази. “Професія - гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано складний. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті - удар ножем у серце в пивний”. У результаті сложнейшей операції з'явилася потворна, примітивна істота, що цілком успадкувало “пролетарську” сутність свого “предка”. Булгаков так описує його зовнішність: “Людина маленького росту й несимпатичної зовнішності. Волосся в нього на голові росли тверді... Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними ниточками брів починалася густа головна щітка”. Перші вимовлені їм слова були лайка, перше виразне слово: “буржуї”.
З появою цієї людиноподібної істоти життя професори Преображенський і мешканців його будинку стає сущим пеклом. Він улаштовує дикі погроми у квартирі, ганяється (по своїй собачій сутності) за котами, улаштовує потоп... Всі мешканці професорської квартири в повній розгубленості, про прийом пацієнтів навіть мови бути не може. “Людина у дверей мутнуватими очами поглядав на професора й курила цигарку, посипаючи манишку попелом...” Хазяїн будинку обурюється: “Недокурки на підлогу не кидати - у сотий раз Щоб я більше не чув жодного лайливого слова. У квартирі не плювати! Із Зиной усякі розмови припинити. Вона скаржиться, що ви в темряві її підстерігаєте. Дивитеся!” Кульок же говорить йому у відповідь: “Щось ви мене, папаша, боляче утесняете... Що ви мені жити не даєте?”
“Зненацька з'явилася... лабораторне” істота вимагає привласнити йому “спадкоємну” прізвище Кульок, а ім'я він собі вибирає - Поліграф Полиграфович. Ледь зробившись якоюсь подобою людини, Кульок наглеет прямо на очах. Він жадає від хазяїна квартири документ про проживання, упевнений, що в цьому йому до домком, що захищає “інтереси трудового елемента”. В особі голови домкома Швондера він відразу знаходить союзника. Саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ найважливіша річ на світі: “Я не можу допустити перебування в будинку бездокументного мешканця, так ще не взятого на військовий облік міліцією. А раптом війна з імперіалістичними хижаками?” Незабаром Кульок пред'являє хазяїнові квартири “папір від Швондера”, відповідно до якої йому покладається в професорській квартирі житлова площа в 16 квадратні метрів
Швондер також постачає Шарикова “науковою” літературою, дає йому на “вивчення” переписку енгельса з Каутским. Людиноподібна істота не схвалює ні того, ні іншого автора: “А те пишуть, пишуть... Конгрес, німці якісь...” Висновок він робить один: “Треба все поділити”. Причому він навіть знає, як це зробити. “Так який отут б, - відповідає Кульок на питання Борменталя, - справа не хитре. А те що ж: один у семи кімнатах розселив
Чичиков, несомненно, "герой своего времени". Гоголь рисует предпринимателя, "живчика", всегда возрождающегося к новым свершениям, несмотря на все невзгоды и разрушительные жизненные обстоятельства. Основная черта Чичикова — желание быть как все и в то же время солидным, респектабельным. Угодить всем — его цель, но угодить только для того, чтобы отстоять свою выгоду и из пустоты произвести вполне осязаемые деньги. Это талант капиталиста, живущего, по слову Пушкина, в "железный век" — век денег и чистогана, страсти которого рождают те же деньги. Они губят подлинные человеческие чувства, убивают нравственные порывы, делают невозможной любовь и сострадание — одним словом, в этом горниле капиталистического предпринимательства личность легко может погибнуть, превратиться в грубое животное, удовлетворяющее одни материальные потребности. Человек вдруг забывает о душе и духе, он предает свой человеческий облик, его душа, как пишет Гоголь, "обрастает плотью". Таким предстает Чичиков как герой своего времени. Вместе с тем он — "герой-мираж". В нем заключены черты поэта, желающего приобрести счастье сразу, в один момент, он поистине тот самый русский человек, не желающий трудиться и создавать дом и благополучие путем кропотливого каждодневного труда. Мошенничество — вот путь чичиковых. Подобно странствующему рыцарю средневекового романа или бродяге плутовского романа, Чичиков находится в непрестанном движении, в дороге, он иронически сравнивается самим повествователем с гомеровским Одиссеем. Правда, в отличие от рыцаря, посвящающего героические деяния Прекрасной Даме, Чичиков — "рыцарь копейки", ради последней в сущности он и совершает свои "подвиги".Образ Чичикова составляют метафоры, окрашенные в разной степени то в эпические, то в иронические, то в пародийные тона: "барка среди свирепых волн" жизни, "незначащий червь мира сего", "волдырь на воде". Вопреки солидности, степенности, телесной осязаемости Чичикова ("был тяжеленек", "животик <...> барабан"), вопреки заботе о будущих потомках и желанию стать образцовым помещиком, сущность Чичикова — мимикрия, протеичность принимать форму любого сосуда. И это тоже отличает его именно как "героя своего времени". Характер Чичикова формируется в соответствии с целями его жизни, и особенно в связи с капиталистической аферой, идея которой полностью подчинила героя, сделала его рабом, уничтожив его человеческие начала. Гоголь не случайно выделяет Чичикова из ряда прочих персонажей поэмы, рассказывая о героя и давая его характер в развитии. Согласно замыслу, автор собирался “провести Чичикова через искушение собственничества, через жизненную грязь и мерзкость к нравственному возрождению”. Именно с людьми, не окончательно омертвевшими, имеющими хоть какую-то цель, пытался связать автор свои надежды на возрождение России. Гениальность же гоголевского предвидения состоит в том, что в поэме “Мертвые души” впервые в русской литературе был выведен тип людей, которые неизбежно выходят на арену общественной жизни в период зарождения капитализма, тип дельца-предпринимателя, человека “новой формации”.Одна из ипостасей Чичикова - его бричка. Кони — это героя, особенно чубарый — "лукавый" конь, символизирующей мошенничество Чичикова, "отчего ход тройки — боковой ход". И Чичиков, несомненно, уклоняется от истинного пути, который для Гоголя есть путь нравственного самосовершенствования. Впрочем, коренной гнедой и пристяжной каурой масти — кони-труженики, что внушает Гоголю надежду на воскресение Чичикова "из мертвых", отвечает его идеалу направить мчащуюся Русь-тройку по магистральному христианскому пути, по которому вслед за Русью должны пройти европейские страны, уклонившиеся от истинного пути. Чичиков должен был стать действительным "героем своего времени", то есть быть впереди современников, указать им христианскую дорогу, какую вожделенно взыскует Гоголь — писатель и проповедник.
Фантазія - дуже цікава річ. Багато людей живуть фантазуючи. Хтось наприклад хоче на море взимку і починає фантазувати. Це дуже цікаво, адже у твоїх фантазіях все таке чудове і прекрасно, там тільки щастя та радість, посмішки і добро. Багато маленьких дітей фантазують, а хоча напевне всі діти фантазують. Починається все з мультфільмів і продовжується чимось прекрасним. Фантазія в моєму житті відіграє важливу роль. Для кожного з нас це важливо. В кожної людини свої фантазії, думки, бажання. Я люблю фантазувати і жити в своєму світі, світі своїх фантазій.
Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю й талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті “Собаче серце”. Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну й агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенський і покладений в основу повести
Професор Преображенський, літній уже людина, живе уединенно в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Кульки
Вічно голодний бідолашний пес Кулька по-своєму недурна. Він оцінює побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницкой “з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак”, “де грали на гармошці й пахнуло сосисками гаючи життя вулиці, воно робить умовиводи: “Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота”; “Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало”. Побачивши Пилипа Пилиповича Преображенський, Кулька розуміє: “Він розумової праці людина...”, “цей не стане пинать ногою”.І от професор робить головну справу свого життя - унікальну операцію: він пересаджує псові Кульці гіпофіз людини від чоловіка, що померся за кілька годин до операції. Людина цей - Клим Петрович Чугункин, двадцяти восьми років, судився три рази. “Професія - гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано складний. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті - удар ножем у серце в пивний”. У результаті сложнейшей операції з'явилася потворна, примітивна істота, що цілком успадкувало “пролетарську” сутність свого “предка”. Булгаков так описує його зовнішність: “Людина маленького росту й несимпатичної зовнішності. Волосся в нього на голові росли тверді... Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними ниточками брів починалася густа головна щітка”. Перші вимовлені їм слова були лайка, перше виразне слово: “буржуї”.
З появою цієї людиноподібної істоти життя професори Преображенський і мешканців його будинку стає сущим пеклом. Він улаштовує дикі погроми у квартирі, ганяється (по своїй собачій сутності) за котами, улаштовує потоп... Всі мешканці професорської квартири в повній розгубленості, про прийом пацієнтів навіть мови бути не може. “Людина у дверей мутнуватими очами поглядав на професора й курила цигарку, посипаючи манишку попелом...” Хазяїн будинку обурюється: “Недокурки на підлогу не кидати - у сотий раз Щоб я більше не чув жодного лайливого слова. У квартирі не плювати! Із Зиной усякі розмови припинити. Вона скаржиться, що ви в темряві її підстерігаєте. Дивитеся!” Кульок же говорить йому у відповідь: “Щось ви мене, папаша, боляче утесняете... Що ви мені жити не даєте?”
“Зненацька з'явилася... лабораторне” істота вимагає привласнити йому “спадкоємну” прізвище Кульок, а ім'я він собі вибирає - Поліграф Полиграфович. Ледь зробившись якоюсь подобою людини, Кульок наглеет прямо на очах. Він жадає від хазяїна квартири документ про проживання, упевнений, що в цьому йому до домком, що захищає “інтереси трудового елемента”. В особі голови домкома Швондера він відразу знаходить союзника. Саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ найважливіша річ на світі: “Я не можу допустити перебування в будинку бездокументного мешканця, так ще не взятого на військовий облік міліцією. А раптом війна з імперіалістичними хижаками?” Незабаром Кульок пред'являє хазяїнові квартири “папір від Швондера”, відповідно до якої йому покладається в професорській квартирі житлова площа в 16 квадратні метрів
Швондер також постачає Шарикова “науковою” літературою, дає йому на “вивчення” переписку енгельса з Каутским. Людиноподібна істота не схвалює ні того, ні іншого автора: “А те пишуть, пишуть... Конгрес, німці якісь...” Висновок він робить один: “Треба все поділити”. Причому він навіть знає, як це зробити. “Так який отут б, - відповідає Кульок на питання Борменталя, - справа не хитре. А те що ж: один у семи кімнатах розселив