Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Лермонтов Михаил Юрьевич . Годы жизни 1814 - 1841 гг . Это великий русский поэт, прозаик и драматург . Родился в Москве, в дворянском доме . Учился в Московском Университетском Благородном Пансионе, затем в Московском университете . Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. За это произведение Лермонтов был арестован и отправлен в ссылку. Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Дальнейшее творчество в биографии Михаила Лермонтова связано с редакцией «Отечественных записок».За дуэль с сыном французского посла Э. Барантом поэт снова отправлен в ссылку на Кавказ (1840), где участвует в военных действиях.Лирика Лермонтова имеет свойство отчужденности, тяготения к вечности. Самые главные произведения Лермонтова: «Парус» (1831), «Маскарад»(1835), «Боярин Орша»(1835-1836), «Мцыри» (1839), «Бородино»(1837), «Узник»(1837), «Демон»(1839), «Герой нашего времени» (1838-1840) считаются шедеврами литературы. В Пятигорске, возвращаясь со второй ссылки, Лермонтов встретил старого товарища Мартынова. Тот, оскорбившись на злую шутку поэта, вызывает Лермонтова на дуэль. 15 (27) июля 1841 года на этой дуэли Лермонтова настигла смерть.
Тарас , как настоящий казак того времени , считает, что настоящая жизнь заключается в войне. Это можно проследить в эпизоде возвращение сыновей из бурсы. Тарас сразу принимает решение отправить их на Сечь, так как считает, что истинная верность Отчизне проверяется только на поле боя. Тарасу присущи такие качества, как мудрость( речь Тараса перед боем направлена на то, чтобы сплотить казаков . Он понимает , что только единым "фронтом" можно одержать победу). То, что Тарас патриот не вызывает сомнений. Как мы видим в заключении повести, Тарас готов насамопожертвование во имя благого дела. Тарас опытный воин и ведёт себя, как настоящий полководец, свидетелем этому эпизоду является бой под Дубно. Тарас всегда в центре сражения, соответственно мужества ирешимости ему не занимать. Стойкость характера Тараса в полной мере открывается перед нами во время казни Остапа и убийства Андрия. С Остапом всё понятно, он был горд за сына и его казнь принимал , как неизбежность в войне, но вот убийство Андрия другое дело. Тарас убивает сына за его предательство своего народа. Прав он или нет нам трудно судить.Тарасом движет на тот момент одно - смыть позор , который лёг на его честное имя. Смерть самого Тараса говорит о вере в своё правое дело, о настоящем товариществе , об отваге . О Тарасе можно много рассуждать и думать каким же он был , анализировать его поступки , но что точно не вызывает сомнений, так то, что он по настоящему любил свою Отчизну!
Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Объяснение: