Твір роздум "В чому актуальність твору Р. Д. Бредбері "451 градус за фаренгейтом"
В книзі про суспільство, яке не читає книг, яке живе лише роботою та у всьому шукає задоволення. Пожежники тим і займаються, що виїжджають на виклик аби спалити помешкання з книгами, інколи разом із його власниками. Все у такому тоталітарному суспільстві організовано так, аби ти в усьому постійно шукав веселощів і нічим не переймався. Якщо комусь і потрібно для чогось знати про що там була якась книга, то може взяти збірник коротких змістів і там знайти "вижимку" про що твір. Не знаю, можливо раніше таке було, але мені дедалі частіше трапляютсья люди, які читали книгу з-за того, що просто так треба для чогось. Наприклад, книгу масово обговорюють і аби не відставати. Коли запитуєш враження і оцінку, то у відповідь чуєш щось на зразок: "Ааа, там про чувака, який жив в Парижі, а потім війна розпочалася і він ледь втік звідтам?".
Бредбері написав і опублікував твір у далекому 1953 році. Спочатку у світ вийшов скорочений варіант під назвою "The Fireman" (1951). Дуже дивно, але тенденції до розважальної функції ТБ, тенденції до масовості і спопсованості там вже є. Більше того, мова навіть про інтерактивне ТБ. Як він міг так далеко заглянути в ті часи?
Сюжет сподобався. Оригінально. Дивно, що у нас цей роман не є широко популярним. Хоча більшу частину прослуховування твору (книжки я ще читаю, не спалюю, як у книзі переслідували не дуже веселі думки. І все ж фінал швидше
гордость-1. Чувство собственного достоинства, самоуважения 2. Чувство удовлетворения от чего-нибудь. 3. Высокомерие, чрезмерно высокое мнение о себе. гордыня - Непомерная гордгость (в 1 и 3 знач.) честолюбие - Жажда известности, почестей, стремление к почётному положению тщеславие - Высокомерное стремление к славе, к почитанию. самолюбие - Чувство собственного достоинства, самоуважения, самоутверждения себялюбие - Любящий толькосебя, эгоистичный одиночество - Состояние одинокого человека самодостаточный - 1. Обеспечивающий вполне достаточные условия для кого-, чего-либо. без привлечения чего-либо. другого, дополнительного 2. О человеке, обладающем большой степенью внутренней независимости. (Всё брала из словаря Ожегова)
В чем для меня смысл счастья?В чем? Я никогда об этом не думала. Для всех все по-разному. Кому то нужно много денег, кому-то большой дом, кому-то машину и множество других вещей. Но, думаю, не в этом дело. Сначала надо знать, что такое всё-таки счастье, к которому все стремятся.Все словари толкового русского языка говорят: "Счастье - состояние высшей удовлетворенности жизнью, чувство глубокого довольства и радости".Но это не то, что я себе представляла. Мне кажется, что счастье не поддается никакому описанию.Для меня счастье: это летом, гуляя по лесу, попасть под мелкий дождик, простоять под елкой и побежать дальше, перепрыгивая колючки, и вдруг выйти на поляну и увидеть радугу. Стоять и смотреть наслаждаясь каждой секундой: солнце светит, озаряет все на полянке, капли дождя блестят на ветвях, листах, травинках и стоишь - кроссовки с носками - мокрые, волосы еще влажные, не просохли и футболка с бриджами. Но природа зачаровывает и так можно сколько угодно стоять и смотреть. Эту природу, эту красоту дал нам Господь. Он сотворил все это для нас и это нужно помнить. Вот это и называется, по-моему, счастьем! А еще счастье - есть ощущение того, что ты кому-то нужен, что есть близкий тебе человек, который всегда обнимет, выслушает Кто этот человек? Мама! Помню: как-то мы пошли гулять с мамой и я сказала: "Как же все-таки хорошо гулять с тобой". В самом деле, разве это не счастье? И когда я прогуливалась вместе с мамой, вдруг ясно поняла, что не просто так живу на свете и так захотелось жить, учится, любить.
В книзі про суспільство, яке не читає книг, яке живе лише роботою та у всьому шукає задоволення. Пожежники тим і займаються, що виїжджають на виклик аби спалити помешкання з книгами, інколи разом із його власниками. Все у такому тоталітарному суспільстві організовано так, аби ти в усьому постійно шукав веселощів і нічим не переймався. Якщо комусь і потрібно для чогось знати про що там була якась книга, то може взяти збірник коротких змістів і там знайти "вижимку" про що твір. Не знаю, можливо раніше таке було, але мені дедалі частіше трапляютсья люди, які читали книгу з-за того, що просто так треба для чогось. Наприклад, книгу масово обговорюють і аби не відставати. Коли запитуєш враження і оцінку, то у відповідь чуєш щось на зразок: "Ааа, там про чувака, який жив в Парижі, а потім війна розпочалася і він ледь втік звідтам?".
Бредбері написав і опублікував твір у далекому 1953 році. Спочатку у світ вийшов скорочений варіант під назвою "The Fireman" (1951). Дуже дивно, але тенденції до розважальної функції ТБ, тенденції до масовості і спопсованості там вже є. Більше того, мова навіть про інтерактивне ТБ. Як він міг так далеко заглянути в ті часи?
Сюжет сподобався. Оригінально. Дивно, що у нас цей роман не є широко популярним. Хоча більшу частину прослуховування твору (книжки я ще читаю, не спалюю, як у книзі переслідували не дуже веселі думки. І все ж фінал швидше