Україна — «тихі води, ясні зорі» — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна — Польщі.
Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об’єднання, до збереження української державності. Довгий час це не вдавалося. І П. Куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в Україні. Це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії.
У романі «Чорна рада» ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність України. В образі Сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. Але влада так до рук не дається. Для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а Сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. Цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею.
Рассказ А.Солженицына "Матрёнин двор". Главная героиня Матрёна Васильевна видит своё счастье в праведническом образе жизни: бескорыстной людям, душевной доброте, гармонии с окружающим миром и с собой.
Рассказ А.Солженицына "Один день Ивана Денисовича". Герой, будучи заключённым в колонии, по дня подводит итог, что день был счастливым, потому что с ним не случилось несчастий: «в карцер не посадили, на Соцгородок (работа зимой в голом поле) бригаду не выгнали, в обед он закосил кашу (получил лишнюю порцию), бригадир хорошо закрыл процентовку (система оценки лагерного труда), стену Шухов клал весело, с ножовкой на шмоне не попался, подработал вечером у Цезаря и табачку купил. И не заболел, перемогся день, ничем не омрачённый, почти счастливый. Таких дней в его сроке от звонка до звонка было три тысячи шестьсот пятьдесят три. Из-за високосных годов — три дня лишних набавлялось...». Счастье заключённого - в отсутствии бед.
В романе-эпопее Л.Н. Толстого "Война и мир" счастье для Наташи Ростовой заключается в чудесной ночи, из-за которой у неё так радостно и легко на душе. Героиня тонко чувствует прекрасное, и это приводит её в неподдельный восторг.
Горький "Старуха Изергиль" Герой -Данко .Служит людям им найти новые земли для счастливой жизни .Когда возникла непроглядная тьма ,а люди отчаялись ,он вынул своё пылающее сердце и осветил им ,как факелом ,дорогу .Этим он свой народ .Он погиб .но был счастлив от служения людям . Некрасов .Поэма"Кому на Руси жить хорошо?" .Странники нашли одного счастливого - это Гриша Добросклонов . "Быть бы нашим странникам под родною крышею . Если б знать могли они ,что творится с Гришею Слышал он в груди своей силы необъятные, Услаждали слух его звуки благодатные. Звуки лучезарные гимна благодатного - Пел он воплощение счастия народного!
Відповідь:
Україна — «тихі води, ясні зорі» — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна — Польщі.
Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об’єднання, до збереження української державності. Довгий час це не вдавалося. І П. Куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в Україні. Це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії.
У романі «Чорна рада» ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність України. В образі Сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. Але влада так до рук не дається. Для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а Сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. Цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею.