Батько письменника, Галактіон Панасович Короленко, вирізнявся в середовищі провінційного чиновництва різнобічністю культурних запитів та непідкупною чесністю, що робило його для навколишніх дивакуватою та навіть небезпечною людиною. Коли батько п'ятнадцятилітнього Володимира помер, він залишив сім'ю у скрутному фінансовому становищі, вдові судді довелось застосувати героїчні зусилля, щоб син мав можливість закінчити освіту.
На Житомирщині минули його дитячі та юнацькі роки. Разом із мудрістю народних пісень, казок свідомість хлопчика вбирала в себе і суворі враження довколишньої дійсності. Дитинство майбутнього письменника було багатобарвним. По суті воно й визначило подальшу долю сина суворого і непідкупного судді Галактіона Панасовича Короленка. Згодом Володю Короленка дуже приваблювали музика і мистецтво, історія, філософія, але ніщо не захоплювало його так, як література. Він був просто вражений, відкривши для себе твори Олександра Островського, Миколи Некрасова, Івана Тургенєва.
1. "Замечательный человек".
2. "Следствие".
3. "Ослепление".
4. "Победа".
Обьяснние:
Рассказ Платонова "В прекрасном и яростном мире" сам автор разбил на пять глав, пять частей, но названия этим главам не дал. Попробуем сделать это за писателя.
В первой главе мы знакомимся с главными героями рассказа, узнаем как Костя стал машиниста и каким человеком был Мальцев. Эту главу можно назвать "Замечательный человек".
Во второй главе рассказывается о вспышке молнии, которая ослепила Мальцева и о том, как этот человек вслепую вел поезд, думая, что продолжает видеть окружающее. Эту главу можно назвать "Вспышка".
В третьей главе рассказывается как шло следствие и как Мальцев объяснял, почему не предал управление. Эту главу так и назовем "Следствие".
В четвертой главе говорится о том, как Костя предложил провести следственный эксперимент на установке Тесла и что из этого вышло. Ее можно назвать "Ослепление".
И наконец в пятой главе все заканчивается благополучно и Мальцев снова начинает видеть. Ее мы назовем "Победа", ведь Костя воспринимал борьбу за зрение Мальцева, как борьбу против роковых сил природы.
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з донькою Мирославою в Тухольщину в Карпатах, де князь Данило подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає в конфлікт з громадою тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, який мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на бік яких перейшов ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій перебувають монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб убити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватися. Відчуваючи, що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Объяснение: