День в доме Простаковых довольно банален с точки зрения занятости. И Митрофанушка, и его родители толком ничем не занимаются на протяжении всего дня. Для людей XXI века это не характерно, так как жизнь современного человека заключена в постоянном движении и постоянном развитии.
Если к Митрофанушке учителя приходят на дом, то большинство современных школьников посещают образовательное учреждение, в котором, помимо обучения, можно получить общение со сверстниками. Становление характера Митрофанушки полностью зависит от родительского воспитания, он не знает, что можно жить по-другому. Современные школьники общаются друг с другом и перенимают у друг друга жизненный опыт.
Если Простаковы платят Вральману, Цыфиркину и Кутейкину за преподавание немалые деньги, то образование современного школьника относительно бесплатно. Общество давно уже поняло, что образование – неотъемлемая часть жизни каждого человека. Митрофанушка не хочет учиться, всячески отлынивает от занятий; родители Митрофанушки потворствуют его лени, защищают от долгого труда и сами не понимают смысла в образовании. Современные же школьники осознают, что образование и знания об окружающем мире им в дальнейшей жизни. Прекрасно осознают это и родители современных школьников.
Если Митрофанушка не может заставить себя учиться, что уж говорить про его хобби. Герой не хочет заниматься абсолютно ничем. Школьники XXI века пользуются любыми возможностями и стараются занять свое время любыми интересными для них видами деятельности.
Сравнивая Митрофанушку и современного школьника, можно сказать, что школьники XXI века более активные, деятельностные, образованные и сознательные, нежели Митрофанушка.
День семьи Простаковых в основе своей наполнен негативными проявлениями. Как госпожа Простакова, так и ее сын с потворствующим жестокости жены Простаковым возмещают всю свою злость на своих слуг. Современные школьники знают, кто такие крепостные крестьяне, лишь из учебников по истории и русской литературе. Они не понимают, как можно что-то приказывать другому человеку, жить за счет их деятельности, при этом постоянно ругаясь на них. Стоит отметить, что данное незнание в следствии отсутствия деления на властьимущих и крепостных в современном обществе к лучшему. Современные школьники, в отличие от Митрофанушки и его родителей, самостоятельны, они знают, что к благоприятным результатам может привести лишь собственная деятельность и собственные внутренние качества. В отличие от Простаковых, современные школьники с самого рождения осознают, что люди имеют одинаковые права и обязанности, что все люди равны между собой.
Д.И. Фонвизин показывает, что Простаковы каждый свой день тратят на то, чтобы реализовать в жизнь все свои корыстные цели. Конечно, современные школьники тоже тратят большое количество времени на достижение своих целей, однако эти цели нельзя назвать корыстными; школьники XXI века вряд ли пойдут по головам других людей, чтобы добиться желаемого, как это делали Простаковы.
Объяснение:
надеюсь подойдёт
Мазепа Байрона
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями. Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Мазепа Пушкіна
Історію завжди пишуть переможці, вони ставлять пам'ятники й карбують меморіальні дошки. Натомість подоланим ніколи не дозволяють розповідати про їхнє минуле.
Тож і про гетьмана Мазепу ми впродовж кількох століть знали лише з російської подачі.
Після збройної поразки гетьмана було затавровано як найпідлішого зрадника та відлучено од церкви. Анафеми Мазепі звучали у тих самих храмах, які він же, щедрий меценат, і збудував, пожертвувавши власні кошти.
Найбільше для паплюження Мазепи зробив, звичайно ж, Олександр Пушкін, видатний російський поет і не менш, може, славний звитяжець у тодішній імперській "гібридній" війні.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій). Поема Байрона йому не сподобалася, нарікав на те, що в ній годі шукати правди про події. І взявся потому сам старанно фальсифікувати біографію Мазепи.
Пушкін у "Полтаві" також звертається до любовної історії, цього разу іншої, реальної. Це сюжет про кохання юної Мотрі Кочубеївни та літнього вже гетьмана.
Автор поеми змінює дати, вигадує події, що суперечать задокументованим, перекручує відомі факти.
Усе задля того, аби представити українського державця пекельним злочинцем і переступником. Він-бо "зрадив" російського суверена, - того самого, який порушив підписані угоди й ґвалтовно позбавив Україну гарантованих ними свобод.
Мазепа ще нібито й збезчестив свою хрещеницю Мотрю: якби це було правдою, - гріх дійсно непрощенний.
Вірнопідданий російський поет натомість підносить Кочубея: згадаємо знамениті рядки про доправлений з Полтави в Петербург "донос" на гетьмана. Свого часу Михайло Драгоманов любив при нагоді нагадувати, що "Полтава" - єдиний у європейській літературі твір, де уславлено донос і наклепництво.
Объяснение: