Биография
Детство и юность
Стивенсон в 1865 году.
Родился 13 ноября 1850 года в Эдинбурге, в семье Томаса Стивенсона (1818—1887), потомственного инженера, специалиста по маякам. Получив при крещении имя Роберт Льюис Бэлфур, 18-летним отказался от Бэлфур (девичьей фамилии матери) в своём имени, а также изменил написания с Lewis на Louis. Утверждают, что консерватор Томас Стивенсон не любил либерала по имени Льюис и решил писать имя своего сына (которого в семье почти никогда не называли Робертом) по-французски, но произносить по-английски[5].
Ещё в три года заболел крупом, что привело к серьёзным последствиям. По мнению большинства биографов, Стивенсон страдал тяжёлой формой туберкулёза лёгких (по утверждению Э. Н. Колдуэлла, ссылавшегося на мнения врачей, лечивших или осматривавших писателя, — тяжёлой болезнью бронхов)[5]. Прогрессированию бронхо-лёгочного заболевания раннее пристрастие к курению, которое с годами лишь усиливалось.
Среднее образование получил в Эдинбургской академии, высшее — в Эдинбургском университете, где сначала учился на инженера. В 1871 году получил серебряную медаль на конкурсе Шотландской академии за работу «Новый вид проблескового огня для маяков», после чего неожиданно для всех перешёл на юридический факультет, который окончил в 1875 году.
“Вересовий трунок” відгук
Мені балада “Вересовий трунок” дуже сподобалася. Балада відображає сміливість, мужність і відвагу людей різного віку. Балада про те, що потрібно зберігати таємницю і не видавати, тим більше ворогові, навіть ціною власного життя. «Вересовий мед» – балада про мужніх і волелюбних людей. Колись давно в Шотландії жив легендарний народ пікти. Вони вміли варити вересковий мед. Проте мирна робота пиктів була перервана: король шотландський пішов на них війною, знищивши майже всіх. Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудовий мед ніхто не варив, так як разом з пиктами загинула і таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав шотландський король по Вересовій землі похмурий і незадоволений. І раптом королівський васал в щілині між каменем знайшов двох пивоварів. Це були пікти – батько і син. Король, зневажливо подивившись на них, говорив, звертаючись до батька, що він сина і себе врятує, якщо відкриє секрет приготування напою.
Але не злякалися суворого вельможі маленькі пікти, тому що поклялися повік берегти таємницю. В останній раз подивилися вони на червоний верес, морську безодню, яка вирувала внизу під ними, і батько сказав королю: Не смію я честь продавати, коли в очі дивиться син. Схопили хлопчика воїни і, розгойдавши, кинули тіло в морську безодню. Загинув мужній хлопчик, а батько його промовив: «Смерть мені не страшна, і таємниця Вересового меду помре зі мною.» У цій баладі Роберт Льюїс Стівенсон уславлює волелюбність, мужність нескореного народу, який готовий померти, але не скориться жорстокому і свавільному правителю.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidguk-na-baladu-veresoviy-trunok/
Объяснение: