1. ГЛАВНАЯ ТЕМА ПЬЕСЫ «ПИГМАЛИОН» 1) розыгрыш 2) перевоплощение 3) роль науки в жизни общества 4) радикальная перестройка характера 2. СЕГОДНЯ БОЛЬШЕ ИЗВЕСТНА ИСТОРИЯ 1. Элизы («Пигмалион» Б. Шоу) 2. Галатеи (древнегреческий миф о Пигмалионе) 3. {Галатея, Элиза} БЫЛА СОЗДАНА 1. Брехтом 2. Пигмалионом 3. Альфредом Хиггинсом 4. В «ПИГМАЛИОНЕ» ШОУ СОЕДИНИЛ ВОЛНУЮЩИЕ ЕГО ПРОБЛЕМЫ: 1. детерминизма 2. социального неравенства 3. классического английского языка 5. ПРИЧИНА ВНУТРЕННИХ ПЕРЕМЕН ЭЛИЗЫ: 1. обучение правильной речи 2. изменение обращения с ней 3. обучение правилам поведения 4. освобождение от наследия старого 6. ЗАСЛУГА В ПРЕВРАЩЕНИИ ЭЛИЗЫ В ЛЕДИ ПРИНАДЛЕЖИТ 1. Альфреду Хиггинсу 2. миссис Хиггинс 3. Пигмалиону 4. Пикерингу 5. Элизе 7. ЛЕДИ ОТЛИЧАЕТСЯ ОТ ЦВЕТОЧНИЦЫ ТЕМ, КАК 1. она говорит 2. она одевается 3. она себя держит 4. с ней себя держат 8. МЫСЛЬ О ТОМ, ЧТО ТЕАТР ДОЛЖЕН СТРЕМИТЬСЯ «ИЗОБРАЖАТЬ ПРИРОДУ ЧЕЛОВЕКА КАК ПОДДАЮЩУЮСЯ ИЗМЕНЕНИЮ И ЗАВИСЯЩУЮ ОТ КЛАССОВОЙ ПРИНАДЛЕЖНОСТИ» ВЫСКАЗАЛ(А): 1. Брехт 4) Пикеринг 2. Элиза 5) миссис Хиггинс 3. Б. Шоу 6) Альфред Хиггинс 9. ЭЛИЗА {стала, не стала} 1. графиней, как об этом неоднократно вещал Хиггинс 2. женщиной, сила и энергия которой вызывают восхищение 10. ХАРАКТЕР ЧЕЛОВЕКА ОПРЕДЕЛЯЕТСЯ 1. его поведением 2. непосредственно средой 3. языковыми отношениями
У романі П. Куліша «Чорна рада» яскраво висвітлені представники різних поглядів на соборність та незалежність України. Наприклад, в образі Сомка автор відобразив своє бачення ідеального гетьмана, освіченої, талановитої, розумної людини, здатної сильною рукою об’єднати всі історичні землі України в єдину самостійну державу, яка б стала рівною у сім’ї інших європейських держав. На думку цього героя роману в країні треба було утвердити старшинське панування, встановити мир між класами, тримати в покорі голоту, піднести в країні освіту і культуру. Але влада ніколи не дається до рук просто так. Для того, щоб її отримати і утримати, потрібні неабияка дипломатія, хитрість, а особливо – вміння згуртувати навколо себе тих, хто підтримав би ці прагнення, а крім того, подумати про шляхи полегшення становища українського трудового народу і встановлення хоча б основних елементів соціальної і суспільної справедливості. Цього всього у славного наказного гетьмана Сомка, на жаль, не було, адже його зрадили навіть три найближчих до нього полковника, в яких гетьман був упевнений, як в самому собі. Сомка програв у боротьбі за владу і краще життя України, поплатившись за це своїм життям.
Віддає своє життя і інший герой роману «Чорна рада», ще один палкий прихильник соборності країни і об’єднання розрізнених земель України, утвердження міцної гетьманської влади і встановлення автономної республіки полковник Шрам. Але його патріотизм, на відміну від гетьмана Сомка, дивним чином поєднувався з негідним ставленням до запорожців та «черні», а це, в свою чергу – з прагненням до класової згоди. Та про яку згоду може йти мова, якщо трудовий народ після воїн та виборів не отримає нічого, крім нового тиску влади, на цей раз – з боку старшин?
А ось Івану Брюховецькому вдалося привернути до себе усіх тих, на кого він міг опертися у боротьбі за гетьманство – і простий народ, і запорожців, і навіть російських бояр. Запорожців Брюховецький підкупив викраденим з гетьманської скарбниці сріблом, простим з ними поводженням і підтриманням козацьких традицій. Українському народові майбутній гетьман пообіцяв полегшення становища, різні пільги і поширення прав. А російським боярам спритний політик просто запросто дав хабара. Мети своєї Іван Брюховецький досяг і став гетьманом, але влади він досягнув не для втілення ідеї соборності і незалежності України, а заради власного збагачення і звеличення.
Як то часто бувало раніше і як то часто буває зараз, простий народ виявився занадто довірливими до обіцянок претендента на гетьманську булаву і представника російського царського уряду. Як виявилось пізніше, ніяких послаблень українцям і ніякого з’єднання не відбулося. Навпаки, в епоху Івана Брюховецького посилився тиск північних сусідів, кривавий розбрат і гніт підневільного народу, що втратив всі права, які були здобуті у багаторічній боротьбі українців проти польської шляхти.
Отже, як ми бачимо, талановитий український письменник П. Куліш у своєму романі «Чорна рада» в достатньо яскравій формі довів і своїм сучасникам, і нащадкам, що ідея незалежності і соборності України існувала зі стародавніх часів, але не була і не могла бути здійснена через неправильний політичний і суспільний вибір союзників і політичних діячів, через роз’єднаність українського народу та його надмірну довірливість.