М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Dashad27
Dashad27
08.01.2023 17:50 •  Литература

за 35 б Приложение 1 1. Годы жизни Бунина А) 1860 -1904 б) 1870 -1953 в) 1899-1960 2. В какой губернии находилось поместье родителей И.А. Бунина? а) в Орловской б) в Смоленской в) в Тульской г) в Костромской 3. Какая тема была основной в раннем творчестве Бунина? а) тема уходящего дворянского уклада б) тема любви в) тема гармонии и красоты в природе 4. К какому направлению относится творчество Бунина? а) символизм б) романтизм в) реализм 5. В 1920 году Бунин эмигрировал а) во Францию б) в Германию в) в Америку 6. Как называется автобиографический роман Бунина? а) «В Париже» б) «Жизнь Арсеньева» в) «Митина любовь» 7. Нобелевская премия была получена Буниным: а) в 1925 г. за рассказ «Солнечный удар»; б) в 1915 г. за рассказ «Господин из Сан-Франциско»; в) в 1933 г. за роман «Жизнь Арсеньева»; г) в 1938 г. за цикл рассказов «Темные аллеи». 8. Укажите, к какому эпическому жанру относится произведение И. Бунина «Господин из Сан-Франциско». а) рассказ б) роман в) повесть г) новелла 9. Как звали главного героя произведения? а) Мишель б) Андре в) Александр г) имя не называется 10. Как назывался пароход, на котором путешествовал герой? а) «Титаник» б)«Атлантида» в)«Старый Свет» г) «Мона Лиза» 11. Какова цель путешествия героя? а) ради развлечения б) по производственным делам в) это рекламная акция его фирмы г) к родственникам 12. Какое средство иносказательной выразительности использовано автором в следующем предложении: «По вечерам этажи "Атлантиды" зияли во мраке как бы огненными несметными глазами, и великое множество слуг работало в поварских, судомойнях и винных подвалах». а) метафора б) литота в) сравнение г) оксюморон 13. За авторским описанием быта пассажиров «Атлантиды» кроется а) уважение к сильным мира сего б) равнодушие к человеку и человечеству в) неприятие ценностей буржуазного мира г) шутливая ирония над светской суетой 14. Какой троп использован автором при описании наступления смерти героя? «Он мотал головой, хрипел, как зарезанный, закатил глаза, как пьяный..» а) метафора б) эпитет в) гипербола г) сравнение 15. Как отнеслись отдыхающие к смерти господина из Сан-Франциско? а) считали его смерть непоправимым горем б) старались семье покойного в) были обижены, что их отдых испортила такая «неприятность» г) никак не отреагировали 16. Куда дели тело покойного? а) положили в изысканный гроб, сделанный по специальному заказу б) замотали в большую пропитанную тряпку в) положили в длинный ящик из-под содовой воды г) его сразу похоронили 17. Куда ехал господин со своей семьёй а)в Старый Свет б)в Новый Свет в)в Россию г) в Египет 18. Сколько господину было лет? а) 60 б)55 в)58 г)77 19. Почему господин из Сан-Франциско оказывается в самом маленьком и плохом номере отеля? а) Хозяин отеля слишком ценит хорошие номера, и боится что туристы начнут их избегать б) В хороших номерах обвалился потолок в) Он не переносит яркого света и сквозняков 20. Какой прием лежит в основе всего рассказа: жизнь-смерть, верхние этажи «Антлантиды» - трюм корабля, работа – отдых? а) параллелизм б) антитеза в) градация г) аллегория 21. Укажите, какая тема не поставлена автором в рассказе "Господин из Сан-Франциско"? а) человек и цивилизация б) проблема смысла жизни в) проблема жизни и смерти г) проблема отцов и детей

👇
Ответ:
просмь
просмь
08.01.2023

1. Б

2.В

3. А

4. В

5. А

6. Б

7. В

8. Б

9. Б

10. Б

11. В

12. А

13. Г

14. Г

15. В

16. В

17. В

18. В

19. А

20. Б

21. Г

Объяснение:

4,4(79 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
newzorowaa2018
newzorowaa2018
08.01.2023

Маленький дідусь із довгою сивою бородою сидів на лавці і парасолькою креслив щось на піску.

— Посуньтесь, — сказав йому Павлик і присів на край.

Дідусь посунувся і, глянувши на червоне, сердите обличчя хлопчика, сказав:

— З тобою щось трапилось?

— Ну й добре! А вам хіба що? — покосився на нього Павлик.

— Мені-то нічого. А ось ти зараз кричав, плакав, сварився з кимсь.

— Ще б пак! — сердито буркнув хлопчик. — Я скоро зовсім утечу з дому.

— Втечеш?

— Утечу! Із-за однієї Оленки втечу. — Павлик стиснув кулаки. — Я зараз її мало не

відлупцював. — Жодної фарби не дає! А у самої скільки!

— Не дає? Ну, та через це втікати не варто.

— Не лише через це. Бабуся за одну моркву з кухні мене прогнала. Просто ганчіркою,

ганчіркою.

Павлик засопів від образи.

— Дурниці! — сказав дідусь. — Один насвариться, другий

— Ніхто мене не жаліє! — крикнув Павлик. — Брат на човні йде кататися, а мене не

бере. Я йому кажу: «Візьми краще, все одно я від тебе не відстану, весла поцуплю, сам у човен залізу!»

Павлик стукнув кулаком по лавці і раптом замовк.

— Що ж не бере тебе брат?

— А чого це ви все питаєте?

Дідусь розгладив бороду.

— Я хочу тобі до таке чарівне слово.

Павлик відкрив рота.

— Я скажу тобі це слово. Але пам’ятай: говорити його треба тихим голосом, дивлячись

прямо в очі тому, з ким розмовляєш. Запам’ятай: тихим голосом, дивлячись прямо в очі.

— А яке слово?

Дідусь нахилився до самісінького вуха хлопчика. М’яка борода його торкнулася Пав-

ликової щоки. Він в щось і голосно додав:

— Це чарівне слово! Але не забудь, як треба говорити його.

— Я спробую, — посміхнувся Павлик. — Я зараз спробую.

Він схопився і побіг додому.

 

2.

Оленка сиділа за столом і малювала. Фарби — зелені, сині, червоні — лежали перед

нею. Побачивши Павлика, вона в цю ж мить згребла їх у купу і накрила рукою.

«Обдурив дідусь! — з досадою подумав хлопчик. — Хіба така зрозуміє чарівне слово!»

Павлик боком підійшов до сестри і смикнув її за рукав. Сестра оглянулась. Тоді, дивлячись їй у вічі, тихим голосом хлопчик сказав:

— Оленко, дай мені одну фарбу. Будь ласка.

Оленка широко розкрила очі. Пальці її розтулились і, знімаючи руку зі столу, вона

збентежено промуркотіла:

— Яку тобі?

— Мені синю, — боязко сказав Павлик. Він узяв фарбу, потримав її в руках, походив

з нею по кімнаті і віддав знову сестрі. Йому не потрібна була фарба. Він думав тепер тільки про чарівне слово.

— Піду ще до бабусі. Вона саме куховарить. Прожене чи ні?

Павлик відчинив двері на кухню. Бабуся знімала з дека гарячі пиріжки.

Онук підбіг до неї, обома руками повернув до себе червоне зморшкувате лице, подивився в оч в:

— Дай мені шматочок пиріжка, будь ласка.

Бабуся випрямилася. Чарівне слово так і засяяло в кожній зморшці, в очах, в усмішці.

— Гаряченького. Гаряченького захотів, голубе мій! — промовляла вона, вибираючи

найкращого, рум’яного пиріжка.

Павлик підстрибнув на радощах і розцілував її в обидві щоки.

«Чарівник! Чарівник!» — говорив сам до себе, згадуючи дідуся.

За обідом Павлик сидів принишклий і прислухався до кожного братового слова.

Коли брат сказав, що поїде кататись на човні, Павлик поклав руку йому на плече і тихо

попросив:

— Візьми мене, будь ласка.

За столом відразу всі замовкли. Брат звів брови і посміхнувся.

— Візьми його, — раптом сказала сестра. — Що тобі, важко?

— Та чому б і не взять? — усміхнулася бабуся. — Звичайно, візьми.

— Будь ласка, — повторив Павлик.

Брат голосно засміявся, поплескав хлопчика по плечу, скуйовдив йому волосся.

— Ой ти мандрівник! Ну, гаразд, збирайся!

«До Знову до

Павлик вскочив з-за столу і побіг на вулицю.

Та у сквері дідуся вже не було.

Лавка була порожня, і тільки на піску лишились накреслені парасолькою незрозумілі знаки.

4,5(42 оценок)
Ответ:
Bitq
Bitq
08.01.2023

Маленький дідусь із довгою сивою бородою сидів на лавці і парасолькою креслив щось на піску.

— Посуньтесь, — сказав йому Павлик і присів на край.

Дідусь посунувся і, глянувши на червоне, сердите обличчя хлопчика, сказав:

— З тобою щось трапилось?

— Ну й добре! А вам хіба що? — покосився на нього Павлик.

— Мені-то нічого. А ось ти зараз кричав, плакав, сварився з кимсь.

— Ще б пак! — сердито буркнув хлопчик. — Я скоро зовсім утечу з дому.

— Втечеш?

— Утечу! Із-за однієї Оленки втечу. — Павлик стиснув кулаки. — Я зараз її мало не

відлупцював. — Жодної фарби не дає! А у самої скільки!

— Не дає? Ну, та через це втікати не варто.

— Не лише через це. Бабуся за одну моркву з кухні мене прогнала. Просто ганчіркою,

ганчіркою.

Павлик засопів від образи.

— Дурниці! — сказав дідусь. — Один насвариться, другий

— Ніхто мене не жаліє! — крикнув Павлик. — Брат на човні йде кататися, а мене не

бере. Я йому кажу: «Візьми краще, все одно я від тебе не відстану, весла поцуплю, сам у човен залізу!»

Павлик стукнув кулаком по лавці і раптом замовк.

— Що ж не бере тебе брат?

— А чого це ви все питаєте?

Дідусь розгладив бороду.

— Я хочу тобі до таке чарівне слово.

Павлик відкрив рота.

— Я скажу тобі це слово. Але пам’ятай: говорити його треба тихим голосом, дивлячись

прямо в очі тому, з ким розмовляєш. Запам’ятай: тихим голосом, дивлячись прямо в очі.

— А яке слово?

Дідусь нахилився до самісінького вуха хлопчика. М’яка борода його торкнулася Пав-

ликової щоки. Він в щось і голосно додав:

— Це чарівне слово! Але не забудь, як треба говорити його.

— Я спробую, — посміхнувся Павлик. — Я зараз спробую.

Він схопився і побіг додому.

 

2.

Оленка сиділа за столом і малювала. Фарби — зелені, сині, червоні — лежали перед

нею. Побачивши Павлика, вона в цю ж мить згребла їх у купу і накрила рукою.

«Обдурив дідусь! — з досадою подумав хлопчик. — Хіба така зрозуміє чарівне слово!»

Павлик боком підійшов до сестри і смикнув її за рукав. Сестра оглянулась. Тоді, дивлячись їй у вічі, тихим голосом хлопчик сказав:

— Оленко, дай мені одну фарбу. Будь ласка.

Оленка широко розкрила очі. Пальці її розтулились і, знімаючи руку зі столу, вона

збентежено промуркотіла:

— Яку тобі?

— Мені синю, — боязко сказав Павлик. Він узяв фарбу, потримав її в руках, походив

з нею по кімнаті і віддав знову сестрі. Йому не потрібна була фарба. Він думав тепер тільки про чарівне слово.

— Піду ще до бабусі. Вона саме куховарить. Прожене чи ні?

Павлик відчинив двері на кухню. Бабуся знімала з дека гарячі пиріжки.

Онук підбіг до неї, обома руками повернув до себе червоне зморшкувате лице, подивився в оч в:

— Дай мені шматочок пиріжка, будь ласка.

Бабуся випрямилася. Чарівне слово так і засяяло в кожній зморшці, в очах, в усмішці.

— Гаряченького. Гаряченького захотів, голубе мій! — промовляла вона, вибираючи

найкращого, рум’яного пиріжка.

Павлик підстрибнув на радощах і розцілував її в обидві щоки.

«Чарівник! Чарівник!» — говорив сам до себе, згадуючи дідуся.

За обідом Павлик сидів принишклий і прислухався до кожного братового слова.

Коли брат сказав, що поїде кататись на човні, Павлик поклав руку йому на плече і тихо

попросив:

— Візьми мене, будь ласка.

За столом відразу всі замовкли. Брат звів брови і посміхнувся.

— Візьми його, — раптом сказала сестра. — Що тобі, важко?

— Та чому б і не взять? — усміхнулася бабуся. — Звичайно, візьми.

— Будь ласка, — повторив Павлик.

Брат голосно засміявся, поплескав хлопчика по плечу, скуйовдив йому волосся.

— Ой ти мандрівник! Ну, гаразд, збирайся!

«До Знову до

Павлик вскочив з-за столу і побіг на вулицю.

Та у сквері дідуся вже не було.

Лавка була порожня, і тільки на піску лишились накреслені парасолькою незрозумілі знаки.

4,7(51 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ