Автор починає з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька Горобець та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину — Гальку Козачок. Секундантом на дуелі зі сторони Вітьки буде Федько Котигорошко (старший), а Юрко Гречаний буде секундантом противника.
Коло двору Горобця сиділи дуелянт та Федько і розмовляли про завтрашню важливу подію. Поки Вітько хвилювався, що він може померти, його друг запевняв того, що ніч перед стріляниною потрібно ходити по хаті і думати про даму серця. Потім Котигорошка кличуть до вечері, а Вітько, зоставшись сам, пафосно декламує вірші Лермонтова. Мати кличе сина до хати, дає йому випити молока, і від того Вітьку так хочеться спати, що він забуває про настанову друга ходити з кутка в куток і солодко засинає з піском на животі (мати подумала, що син засмучений через те, що в нього болить живіт, і лікувала його гарячим піском). Далі автор роздумує над тим, як же міг головний герой закохатися у Гальку, у дівчину, з якою він провів усе своє дитинство. Одного разу "мужчина чотирнадцяти неповних років" подивився на подругу зовсім іншими очима і, відмітивши, що вона дуже гарна, весела й стрімка, закохався у неї, і ця любов довела його до дуелі. Далі автор веде розмову про те, які події відбувалися до цього дня.
Это произведение об осаде города Трои и войны троянцев с армией греков. Война шла из-за прекрасной Елены - жены Париса. А начал все это дело Парис, вступивший в спор богов и отдавший яблоко раздора Афродите. Она за это отдала ему прекрасную Елену - жену Менелая. Он сбежал с ней в Трои, а Менелай и его брат Агамемнон собрали армию из бывших женихов Елены - греческих царей и героев и направились в Трои на войну. Троя была разрушена, многие герои погибли, Елену вернули Менелаю. Ну и,конечно, это произошло не без участия греческих богов.
Странная тема, но я решила попробовать. Что же можно ощущать, когда услышал слово "камень"? Мы сразу вспоминаем, что камень- это то, что лежит на земле, люди часто, когда идут по дороге, пинают его друг друга, играя типа в "футбол". Но мы никогда не вспоминали, что камни есть и драгоценные, для кого- то они несут особый смысл- считают, что они приносят удачу. поэтому их носят на шее. Даже на колцах и любых других ювелирных изделиях находятся камни, они украшают нас. Кто- то считает, что камни- "живые" существа сохранять информацию, и если мы разгадаем их тайну, мы сможем узнать частичку своего историю. на этой ноте я закончу
ответ:Частина перша. Дуель
Ех Вітько, Вітько!.
Автор починає з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька Горобець та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину — Гальку Козачок. Секундантом на дуелі зі сторони Вітьки буде Федько Котигорошко (старший), а Юрко Гречаний буде секундантом противника.
Коло двору Горобця сиділи дуелянт та Федько і розмовляли про завтрашню важливу подію. Поки Вітько хвилювався, що він може померти, його друг запевняв того, що ніч перед стріляниною потрібно ходити по хаті і думати про даму серця. Потім Котигорошка кличуть до вечері, а Вітько, зоставшись сам, пафосно декламує вірші Лермонтова. Мати кличе сина до хати, дає йому випити молока, і від того Вітьку так хочеться спати, що він забуває про настанову друга ходити з кутка в куток і солодко засинає з піском на животі (мати подумала, що син засмучений через те, що в нього болить живіт, і лікувала його гарячим піском). Далі автор роздумує над тим, як же міг головний герой закохатися у Гальку, у дівчину, з якою він провів усе своє дитинство. Одного разу "мужчина чотирнадцяти неповних років" подивився на подругу зовсім іншими очима і, відмітивши, що вона дуже гарна, весела й стрімка, закохався у неї, і ця любов довела його до дуелі. Далі автор веде розмову про те, які події відбувалися до цього дня.