Классицизм — литературное направление, основанное на принципах философского рационализма, идеале гармонии и меры, строгом соблюдении нормативности в поэтике, подражании образцам античной словесности, вере в человеческий разум. Гармония содержания и формы, строгое деление героев на положительных и отрицательных, использование «говорящих» фамилий, правила «трех единств» , соблюдение иерархии жанров — вот основные черты классицизма.
Русский классицизм отличает сатирическая направленность произведений, преобладание национально-исторической тематики над античной.
1. Фонвизин соблюдает в «Недоросле» единство места и времени: все события комедии разворачиваются в доме госпожи Простаковой и действие происходит в течение 24 часов. Но Фонвизин нарушает единство действия, так как в произведении два конфликта: любовный и социально-политический. Любовный конфликт является основным.
2. Герои комедии делятся на отрицательных (госпожа Простакова, господин Скотинин) и положительных (Милон, Стародум, Софья) .
3. Автор наделяет героев «говорящими» фамилиями: Правдин, Скотинин, Вральман. Положительные герои — Стародум, Софья, Милон — говорят правильным литературным языком, их речь поучительная. Отрицательные же герои используют просторечные слова, бранную лексику, их речь более живая (например, Простакова говорит: «А ты, скот, подойди поближе. Не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире"
4. Речь героев является средством характеристики героев. Четко прослеживается связь с фольклором: герои в разговоре употребляют пословицы и поговорки, которые делают комедию «народной» (например, «Всякий женись на своей невесте» , «Век живи, век учись» , «Не хочу учиться, хочу жениться») .
5.Комедия имеет воспитательную направленность, так как в ней затрагиваются важнейшие вопросы воспитания гражданина, образования, нравственности, произвола помещиков. Комедия носила злободневный характер, ведь Д. И. Фонвизин показал все тяготы крепостного права, недостатки обучения. Эта пьеса стала предшественницей комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума» .
Все піддавати сумніву
У наше століття, як і в інші часи, сумнів не в честі у людей. Сумнів притаманний людині філософського складу розуму і виникає в момент зіткнення особистості зі злом, яке до пори приховувались під покровом благочестя.
У Гамлета переворот світогляду відбувається після зустрічі з тінню батька, який звинувачує в своїй смерті дядька принца і закликає помститися за свою загибель. Чудовий світ, в якому людина представлялася Гамлету гідним вінцем світобудови, відкриває спадкоємцю трону свою темну сторону.
З цього моменту герой все ставить під сумнів. Світ розхитався, втратив опору.
Бути чи не бути – ймовірно, головне питання, що постає перед людиною.
Питання про те, чи варто життя того, щоб його прожити. А іншого життя немає, і не буде. Повільність і нерішучість Гамлета виходить саме з цього.
Мстити або не мститися?
Нерішучість героя спантеличує дуже багатьох. До чого задаватися нерозв’язними питаннями, якщо під рукою є шпага. Але питання про помсту не таке просте. Заповіді людини містять дві протилежні вказівки на цей рахунок.
Око за око, – наставляє Творець. Але і застерігає людину від вбивства.
Ворожнеча Монтеккі і Капулетті, яка перешкоджає коханню Ромео і Джульєтти, представляється нам атавізмом. Заклик тіні батька Гамлета до помсти змушує квапити події принца.
Але герою все не так очевидно. Людина не знає, звідки приходять сни. Послані вони світлими або темними силами? Чи не є тінь батька диявольським баченням, через яке морок хоче викрасти душу Гамлета?
Ці питання за межею розуміння людини, і навколишні схильні бачити в герої всього лише божевільного. І Гамлет майже з радістю погоджується на цю роль. Оскільки говорити правду і відповідати на каверзні запитання є привілей юродивих і філософів.
