3 или 4 кульминации, может 5. Первая кульминация, когда Очумелов хотел истребить собаку, потому что она укусила за палец Хрюкина (по его словам). Вторая, когда Очумелов узнает, что скорее всего это собака генерала Жигалова, и решает лично доставить ее генералу. Третья, когда кто-то из толпы сказал, что у генерала дорогие собаки, а это легавая какая-то. Очумелов опять меняет свое решение. Но кто-то из толпы настаивает, что это собака генерала. Очумелов совсем запутался. Возможно пятая кульминация, когда Прохор говорит, что это собака генералова брата либо это уже развязка, черт его знает. Кульминация -- это накал чувств в произведении. Сначала Очумелов решительно врывается в толпу, узнав, что собака генерала, ему становится "жарко", потом "ветром подуло", а когда ситуация наконец-то проясняется, лицо Очумелова заливается улыбкой умиления. Поэтому этот рассказ и называется "Хамелеон", потому что полицейский меняет свое мнение в зависимости от толпы собравшихся.
Совершенно разное отношение к смерти Олега в этих двух произведениях: «Повесть временных лет» заканчивается народной скорбью, похоронами (здесь и проявляется отношение народа к Олегу). «Смерть» же просто принимается: «Змея ужалила его в ногу. Он разболелся и умер». У Пушкина смерть – рок судьбы, змея – символ загробного, грешного мира. Жрец – язычник, змея – языческий символ. Конь в средневековье – хтоническое, загробного мира животное. Пушкин связывает все одной нитью судьбы. В «Повести временных лет» все случайно, совпадение. У Пушкина – все связано и соединено: жрец, конь, змея, смерть. Поэтому читатель воспринимает «Песнь о Вещем Олеге» как «Сказку» со скрытым смыслом, а «Повесть временных лет» как исторический документальный источник.
Лонгрен, колишній моряк, жив зі своєю дочкою Ассоль на кошти від продажу зроблених ним вітрильників і кораблів. Сусіди не любили його. Вони вважали Лонгрена винним у смерті шинкаря Меннерса. Меннерс колись не надав до Мері, дружині Лонгрена, яка намагаючись врятувати від голоду крихітку Ассоль, звернулася до нього за грошима. Їй довелося йти по негоді в місто, щоб закласти кільце. Після цього вона захворіла і померла. Тому, коли Меннерс тонув, Лонгрен, який стояв на березі, не надав йому до Через історію з батьком, земляки не шанували і Ассоль. Вона росла одна, замінюючи спілкування з іншими дітьми, мріями. В один із днів, батько відправив Ассоль в місто з товаром. Граючи, дівчинка спустила на воду яхту з пурпуровими вітрилами. Струмок підхопив іграшку і поніс за течією. Дівчина довго бігла, не упускаючи яхту з уваги, але наздогнати не змогла. Їй допоміг незнайомець. Старий Егль повернув дівчинці іграшку і пообіцяв, що коли-небудь, коли Ассоль вже буде великою, до берега їх села підійде яхта з червоними вітрилами. На очах у здивованих жителів села прекрасний хоробрий принц забере її в країну рожевих мрій. З тих пір Ассоль не переставала чекати яхту з пурпуровими вітрилами. Жителі села сміялися над нею. Артур Грей був народжений в багатій родині. Незважаючи на виховання в аскетичній атмосфері він був чуйний. Захоплюючись картиною мариніста юнак зрозумів порив душі, яка рвалася на волю і вступив на службу на шхуну «Ансельм». Він дуже любив море і через кілька років завзятий молодий чоловік став власником галіота «Секрет». Судно Грея пройшло через океан і виявилося недалеко від Каперни – містечка, де жила Ассоль. Молодий капітан відправився з матросом на риболовлю. Виспавшись на березі біля вогнища Грей подався прогулятися і побачив сплячу дівчину, яка вразила його своєю красою. На її мізинець він надів кільце. У трактирі загиблого Меннерса, де справами заправляв його син, Грей почув історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з червоними вітрилами. Вугляр, вигнаний з трактиру, сказав Грею, що Ассоль зовсім не божевільна. У цієї дівчини багатий і цікавий внутрішній світ. Вражений історією, молодий капітан купив червоний шовк і найняв музикантів. «Секрет» огинав мис біля берега Каперни. Всі жителі зібралися на березі, щоб подивитися на чудесний корабель з червоними вітрилами. Прибігла туди і Ассоль. У човні, що пристав до берега її зустрів Грей. Він забрав вражену справдженим пророкуванням дівчину на «Секрет», який вже наступного дня був далеко від Каперни.