Новела Д. Олдріджа «Останній дюйм» захоплює не тільки збігом досить дивовижних обставин, а й своїм великим внутрішнім драматизмом. Головний герой твору – досвідчений пілот, який через безробіття був вимушений взятися не за свою справу: йому доводиться спуститися на дно Червоного моря і провести підводні зйомки акул на замовлення телебачення, роблячи це з ризиком для життя. У новелі автор намагається розкрити болісні і складні переживання героя, коли він, поранений морськими хижаками, знаходить останні сили для того, щоб за будь-яку ціну врятувати свого сина, якого узяв з собою і з яким планував найти спільну мову. Головним для Бена у цьому відрядженні було зламати стіну відчуження, яка відділяла його від рідної дитини, і подолати той «останній дюйм», щоб порозумітися з хлопчиком. Син головного героя Бена – Деві – десятирічний хлопчик, батьки якого розлучилися, мати якого ним зовсім не цікавилася. Він жив з батьком, але той був постійно зайнятий і не мав часу спілкуватися з сином, був майже сторонньою, та, до того ж, різкою і небагатослівною людиною. Прилетівши з батьком на пустинний берег Червоного моря, Деві дізнається, що про те, де знаходяться вони з батьком, нікому не відомо. Хлопчик і так гостро відчував самотність, та ще й непокоївся, що з ним може статися, якщо батько не повернеться з морської глибини. І ось Бен, увесь поранений, виповз на берег. Деві зрозумів, що в такому стані Бену не вдасться підняти у небо літак і повернутися з сином додому. Хлопчик одразу забув про свої невеселі роздуми і примусив себе серйозно поставитися до того, що трапилося. Обличчя Деві сповнилося жаху, а від батькової крові на своїх руках він аж позеленів, його голос тремтів від хвилювання і сліз. Та Деві не здався. Бен уперше побачив сина таким і зрозумів, що цей, майже чужий хлопчик, але при цьому й рідний син, «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер». Льотчик добре розумів, що він несе відповідальність за життя Деві. І якщо він загине, хлопчик залишиться один на пустому березі. І знайдуть його не скоро, адже ні одна жива душе не знає, куди вони полетіли. А може й зовсім не знайдуть. Та хлопча знаходить в собі сили, щоб врятувати батька і врятуватися самому. Він допомагає Бену дістатися літака, сам підіймає його у повітря і завдяки порадам доводить літак до аеродрому. Самим важливим у цьому польоті був «останній дюйм», ті секунди, коли Деві треба було посадити літак так, щоб не розбитися. Для хлопчика це був «останній дюйм» на шляху для дорослішання, а для батька – «останній дюйм», подолавши який, вони з Деві стали по-справжньому рідними.
Как пишет известный советский писатель Петр Проскурин, "в той среде, в удивительной стихии народного языка, которая уже сама по себе является прекрасной школой для человека, одаренного художническим видением жизни. Нелегкий крестьянский труд, неповторимая среднерусская природа воспитали в Леонарде Золотареве бережное, доброе видение человека, научили его прослеживать многочисленные, тончайшие связи человека и земли, на которой он рождается, живет, трудится... У Леонарда Золотарева есть Талант, знание народной жизни, чувствуется богатая языковая одаренность". Это видно в его произведениях, например, "Дарьюшка", "Чистые пруды" и тд. Они нас заставляют задуматься о людях, природе. Каждый человек прочитав эти рассказы узнает, что то новое для себя и задумается о чём то своём. Ведь люди не могут воспринимать одно и тоже произведение одинаково. У каждого человека своё понимание происходящего. Я читая эти произведения задумалась
тень
Объяснение:
ми всегда идем за ней и никогда не дойдём