Объяснение:
Робинзон Крузо» — это приключенческая повесть Даниеля Дефо. Она мне очень понравилась. У книги увлекательный сюжет.
Главный герой книги – Робинзон Крузо, англичанин. Родители с детства хотели, чтобы он ответственно подходил к выбору жизненного пути, придерживался середины. Но Робинзон был беспечным. Он не слушал родителей, пренебрегал их советами. Его манило море и путешествия. « Не предупредив ни отца, ни мать об отъезде, он сел на судно и навсегда покинул свою семью».
Робинзон поступил необдуманно. Начав жизнь, о которой мечтал, он столкнулся со многими трудностями, к которым совсем не был готов. Но судьба была благосклонна к Робинзону. Он единственный после кораблекрушения, попав на необитаемый остров. Сначала на острове он испытывает отчаяние, тоску и одиночество. Желание выжить заставляет Робинзона начать обустройство своей жизни. Деньги, которые он прежде ценил, теперь оказались ненужным хламом, гораздо важнее стали рабочие инструменты, ножи, ружье.
Робинзон встал перед выбором: либо жить в ладу с дикой природой и избегать возможных опасностей, поступать обдуманно и разумно, либо просто умереть на этом острове. Постепенно, шаг за шагом Робинзон научился жить по-новому: охотиться, выращивать рис и ячмень, строить жилище, делать сыр из козьего молока, делать глиняную посуду, шить одежду из шкур. Благодаря тяжелому каждодневному труду, своей энергии и настойчивости, Робинзон смог остаться живым и сделать необитаемый остров пригодным для жизни.
На острове вдали от людей Робинзон не превратился в дикаря, в животное. Он остался человеком, стал милосерднее, чем прежде. Он пришел на выручку незнакомому аборигену его от смерти. Пятница стал его другом и Теперь Робинзону не было так одиноко, было с кем поговорить, поделиться горем и радостью. Покидая остров, Робинзон взял Пятницу с собой.
Каждый может оказаться в сложной ситуации, но в любом положении нужно оставаться Человеком с большой буквы, быть сильным духом, не терять веру в лучшее, проявлять упорство в достижении цели, быть смелым и трудолюбивым.
Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.
Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.
Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.
Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».
Недоліки Чацького
Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.
Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.